НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ в Києві бере початок від 1899, коли в новозбудованому Міському музеї (сучасна вул. М.Грушевського, 6) було відкрито виставку до 11-го Всерос. археол. з’їзду. 1904 музей освятили, він дістав назву Київський художньо-промисловий і науковий музей, якому було присвоєно ім’я імп. Миколи II. 1919 музей набув статусу держ. установи і отримав нову назву — 1-й Держ. музей, 1924 перейменований на Всеукр. істор. музей ім. Т.Шевченка. 1934 розпочався розподіл його колекцій. Істор. зібрання (нині — Національний музей історії України) було відокремлене і переміщене у Всеукра-
Національний художній музей України у м. Київ. Фото початку 21 ст.
їнське музейне містечко на території Києво-Печерської лаври. У старому будинку залишилися худож. та художньо-пром. збірки. Від 1936 офіц. назва музею — Держ. укр. музей, від 1939 — Держ. музей укр. мист-ва. З початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45, у липні— серпні 1941 найцінніші твори були евакуйовані до Уфи (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ). Під час нацистської окупації Києва музей функціонував за окремими перепустками і навіть влаштовував виставки. Об’єднаний з Київським музеєм російського мистецтва змінив назву — Державний музей східноєвроп. мист-ва — філіал укр. мист-ва. Після звільнення Києва з квітня 1944 музеєві повернено попередню назву. Окупанти вивезли понад 30 тис. музейних предметів з його зібрання. 1945 з Уфи прибули евакуйовані твори. 1954 в окремий філіал виділено збірку нар. мист-ва та худож. пром-сті і переміщено її на територію Києво-Печерської лаври (1964 перетворено на окремий музей — Держ. музей укр. нар. декоративного мист-ва; нині Національний музей українського народного декоративного мистецтва). В істор. приміщенні залишилися твори живопису, графіки та скульптури, музей почав йменуватися: Державний музей українського образотворчого мистецтва. 1967—72 здійснено добудову музейного будинку з частковим переплануванням, в якому 4 липня 1972 відкрито нову експозицію. 1970—80-ті рр. ознаменовані екскурсійним «бумом» та експонуванням великих міжнар. виставок: твори з колекції Арманда Хаммера (США), «Французький гобелен ХVI—ХХ ст.», «Скарбниця гробниці Тутанхамона», «Сучасний живопис Японії», «Золото доколумбової Америки», «Шедеври західноєвропейського живопису з колекції барона Тіссен-Борнеміса». Музей став членом ІКОМ — міжнар. неурядової професійної орг-ції, що представляє музей і людей музейної професії. З проголошенням незалежності України колекції музею експонувалися в Канаді, Франції, Хорватії, Німеччині, Шотландії, США. Провадиться активна виставкова діяльність. 11
жовтня 1994 Указом Президента України музею надано статус національного з відповідною зміною назви. 2001 створено фонд сприяння розвиткові музею — доброчинну всеукр. орг-цію, завдяки якій залучаються фінансові ресурси для підтримки діяльності музею — виставкової роботи, освіт. програм, поповнення музейного зібрання, реставрації творів. За підтримки фонду здійснюється регулярний випуск час. «Музейний провулок», присвячений питанням музейної справи та заг. мистецьким проблемам. За допомогою фонду активізувалася видавнича діяльність, проводяться наук. конференції, зокрема «Читання пам’яті М.Біляшівського». Фонд підтримував програму «Ідеальний музей», метою якого стала професійна підготовка музейних працівників шляхом проведення циклів лекцій і тренінгів з актуальних питань музейної справи. У різний час у музеї працювали відомі діячі науки і к-ри: В.Клеваєв, П.Говдя, Д.Горбачов, М.Дерегус, Ф.Ернст, Я.Затенацький, О.Кнюх, Л.Міляєва, М.Романишин, Л.Сак, Л.Членова, В.Яценко. Зібрання музею налічує більше 30 тис. одиниць зберігання, у т. ч. 20 тис. — осн. фонд. Серед творів мист-ва — ікони «Святий Георгій з житієм» 12 ст., «Волинська Богоматір» 14 ст., ікони Березнянського іконостаса 18 ст.; колекція нар. картин «Козак Мамай», портрети козацької старшини 17—18 ст., живопис 1-ї пол. 19 ст., представлений творчістю Д.Левицького, В.Боровиковського, А.Мокрицького, творами класика укр. мист-ва Т.Шевченка; картини художників реалістичного напряму 19 — поч. 20 ст.: В.Орловського, С.Васильківського, Ф.Кричевського, П.Левченка, О.Мурашка, М.Пимоненка, С.Світославського; твори всесвітньовідомих майстрів авангарду О.Архипенка, О.Богомазова, Д.Бурлюка, О.Екстер, В.Пальмова; представників різних стильових напрямів поч. 20 ст. — В.Максимовича, О.Новаківського; І.Труша, А.Маневича, П.Холодного; художників школи монументального живопису М.Бойчука; митців середини та 2-ї пол. 20 ст.: М.Глущенка, С.Григор’єва, М.Дерегуса, В.Касіяна, В.Кос-
тецького, М.Лисенка, І.Макогона, Г.Меліхова, А.Петрицького, В.Пузиркова, Г.Світлицького, О.Шовкуненка, С.Шишка, І.Штільмана, Т.Яблонської, Г.Якутовича; твори художників-«шістдесятників» і останньої третини минулого століття В.Баринової-Кулеби, Н.Вергун, Г.Григор’євої, О.Дубовика, О.Захарчука, І.Марчука, Г.Неледви, В.Рижиха; художників мистецького об’єднання «Живописний заповідник» М.Гейка, О.Животкова, А.Криволапа, Т.Сільваші; збірка художників Закарпаття Й.Бокшая, Г.Глюка, А.Ерделі, А.Коцки, Ф.Манайла; твори митців львів. школи М.Андрущенка, К.Звіринського, Л.Медвідя, І.Остафійчука, З.Флінти, М.Шимчука; одес. школи — М.Божія, К.Ломикіна. Останнім часом сформована збірка художників української діаспори — Е.Андрієвської, О.Грищенка, С.Гніздовського, В.Курилика, М.Левицького, А.Оленської-Петришин, М.Черешньовського. Формуються колекції мист-ва 21 ст. Літ.: Факторович М.Д., Членова Л.Г. Художественные музеи Киева. М., 1977; Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР: Путівник. К., 1981; Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР: Альбом. К., 1985; Дух України: Збірка вибраних картин із фондів Державного музею українського образотворчого мистецтва у Києві: Виставка у пошану сторіччя українського поселення у Канаді. Вінніпег, 1991; Україна: скарби музеїв і заповідників: Путівник. К., 1997; Національний художній музей України: Буклет. К., 1999; Рязанова Т. Сторінки історії музею. В кн.: Матеріали ювілейної наукової конференції «Національний художній музей України: Історія. Сучасний стан, проблеми розвитку»: До 100-річчя з дня заснування. К., 1999; Шедеври українського іконопису ХII—ХIX ст. Альбом. К., 1999; Національний художній музей України: Альбом. К., 2003; Український живопис ХIX—ХХ ст. з колекції НХМУ. Альбом. Хмельницький—К., 2004; Український іконопис ХII—ХIX ст. з колекції НХМУ. Хмельницький, 2004; Український портрет ХVI—ХVIII ст.: Каталог-альбом. К., 2005; Український живопис ХХ—ХXI ст. з колекції НХМУ. Хмельницький—К., 2006; Український модернізм 1910—1930 рр.: Альбом. Хмельницький, 2006. Т.К. Рязанова, Л.Д. Федорова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
