НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Історія театру бере свої витоки з
першої стаціонарної рос. трупи в Україні під орудою визначного рос. актора, режисера, антрепренера М.Соловцова. Свій перший театральний сезон театр «Соловцов» розпочав 1 вересня 1891 виставою «Ревізор» М.Гоголя. Перші вистави трупи М.Соловцова відбувалися в тому ж приміщенні, де й сьогодні працює театр ім. Лесі Українки. Збудоване 1875, воно увійшло в історію під назвою «Дім Бергоньє». Створений 1926 на основі цього театру Держ. театр рос. драми розпочав свою діяльність виставою «Кінець Криворильська» Б.Ромашова. 1941 в ознаменування 70-річчя від дня народження Лесі Українки та беручи до уваги великий мистецький й сусп. успіх вистави «Камінний господар», театрові було присвоєне ім’я цієї геніальної поетеси. 1966 за досягнуті творчі успіхи та у зв’язку із 40-річчям від дня заснування театру надано звання «академічний», 1994 присвоєно статус національного — «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки». Театр здобув велику популярність і любов глядача. Він прославився яскравими виставами, акторськими і режисерськими індивідуальностями, серед них — «Камінний господар» Лесі Українки в постановці К.Хохлова за участю М.Романова, Ю.Лаврова, М.Стрєлкової, «Живий труп» Л.Толстого з М.Романовим, «Моральність пані Дульської» Г.Запольської та «Дерева вмирають стоячи» А.Касони з дуетом Є.Опалової і В.Халатова, «Ходіння по муках» за О.Толстим з Ю.Лавровим, «Таке кохання» П.Когоута з О.Смоляровою та М.Рушковським, «Варшавська мелодія» Л.Зоріна з А.Роговцевою, «Добряки» Л.Зоріна з В.Добровольським, Ю.Мажугою, М.Швідлер, «Насмішкувате моє щастя» Л.Малюгіна з М.Рушковським, В.Єзеповим, Л.Кадочниковою, А.Роговцевою, «Переможниця» О.Арбузова та «Тема з варіаціями» С.Альошина з В.Заклунною. У театрі працювали актори, які продовжили свій творчий шлях на підмостках Москви, Санкт-Петербурга: Л.Добржанська, О.Борисов, П.Луспекаєв, К.Лавров, Е.Мільтон. Постанов-
никами вистав були: К.Хохлов, Г.Товстоногов, Д.Алексідзе, В.Неллі, М.Соколов, І.Молостова, Л.Варпаховський. З ними працювали видатні сценографи 20 ст.: А.Петрицький, М.Уманський, Д.Боровський, Д.Лідер, Л.Альшиць. Серед авторів музики до вистав театру — визначні композитори: Б.Лятошинський, Ю.Шапорін, Л.Соковнін, І.Шамо. 1994 театр очолив режисер, учень Г.Товстоногова, М.Резнікович, який починав свої перші режисерські кроки саме в цьому театрі дипломною виставою «Оберт ключа» М.Кундери. Під його кер-вом здійснено вистави останніх років: «Історія однієї пристрасті» за Г.Джеймсом, «Школа скандалу» Р.Шерідана, «Тойбеле та її демон» І.Башевіса-Зінгера, «Справжній чоловік на початку тисячоліття...» Т.Дорста, «Осінні скрипки» І.Сургучова, «Розлучення по-російськи» Н.Птушкіної, «Пані міністерша» Б.Нушича, «Помста по-італійськи» Л.Піранделло, «У полоні пристрастей» («Камінний господар«) Лесі Українки, «Сон літньої ночі» В.Шекспіра, «Ревізор» М.Гоголя, «Шалені гроші», «Вовки та вівці», «Тепленьке місце» О.Островського, «Маскарад» М.Лермонтова, «Солдатики» В.Жеребцова, «Іду за край...» (про життя та долю В.Стуса), «Олександр Вертинський: Бенкет Господній...», «Дон Кіхот: 1938 рік» за М.Булгаковим та Сервантесом, «Наполеон і корсиканка» І.Губача, «Насмішкувате моє щастя» Л.Малюгіна, «Бабине літо» А.Менчелла, «Дерева вмирають стоячи» А.Касони. Вони широко відомі не тільки в Києві, а й у всій Україні, знайшли схвальні відгуки на сторінках преси, в ін. ЗМІ, а також у глядача. Театр постійно звертається насамперед до творів рос. класичної драматургії. З великим успіхом у різні роки було поставлено вистави — «Таланти й шанувальники», «На жвавому місці», «Безприданниця», «Шалені гроші» О.Островського; «Три сестри», «Дядя Ваня», «Вишневий сад», «Іванов» А.Чехова; «Місяць на селі» І.Тургенєва; «Воскресіння», «Влада темряви», «Плоди освіти» Л.Толстого; «Кохання студента» Л.Андрєєва; «Одруження», «Ревізор» М.Гоголя; «Дачники», «Варвари», «На дні» Максима Горького.
В останні роки театр успішно гастролював у Москві (1998, 2002, 2004, 2008), а також в Ізраїлі, Німеччині, Латвії, Туреччині, брав участь у кількох престижних міжнародних театральних фестивалях, зокрема, у Торуні (Польща, 1998), Брянську (РФ, 2001), Санкт-Петербурзі (2002, 2003, 2008). Нині трупа театру разом зі складом Професійної студії молодих акторів налічує бл. 80 осіб, зокрема: Ю.Мажуга, В.Заклунна, Т.Назарова, Л.Кадочникова, О.Смолярова, Л.Яремчук, І.Дука, Д.Бабаєв, Б.Вознюк, М.Швідлер, М.Рушковський, В.Шестопалов, Н.Кудря, О.Кульчицька та багато інших. Літ.: Двадцать лет: Государственный русский драматический театр имени Леси Украинки. К., 1946; Зюков Б., Сенникова Р. Театр имени Леси Украинки. К., 1977; Варпаховский М. Наблюдение. Анализ. Опыт. М., 1978; Резникович М. Долгий путь к спектаклю. К., 1979; Зюков Б. Константин Хохлов. К., 1985; Резникович М. От репетиции к репетиции. К., 1996; Николаева А. В пути... По пути. Винница, 2001; Есть три эпохи у воспоминаний...: К. Хохлов. В. Нелли. Н. Соколов. Д. Боровский. К., 2001; Коломиец Р. Момент истины: Режиссер Резникович. К., 2001; Новоселицкая Н. Поворот ключа: Режиссер М. Резникович. К., 2001; Резникович М. Театр времен, кн. 1—5. К., 2001, 2008; Борисов О. Дневники. М., 2004; Боровский Д. Убегающее пространство. М., 2007; Рост Ю. Групповой портрет на фоне века. М., 2007. Ю.П. Богуцький.
призначений для задоволення інформаційних, соціально-культ., наук. та ін. потреб сусп-ва, реалізації законних прав й інтересів громадян. Д-ва гарантує умови для зберігання, примноження та використання НАФ, сприяє досягненню світ. рівня в розвитку архів. справи. Сусп. відносини, пов’язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням НАФ, та ін. осн. питання діяльності архів. установ регулюються Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (2001). Сучасний склад НАФ сформувався на базі респ. частини Держ. архів. фонду СРСР та архівів колиш. Компартії України. Складовою частиною НАФ України є унікальні документальні пам’ятки, що включаються в Держ. реєстр нац. культ. надбання. Станом на 1 січня 2010 НАФ України налічує понад 110 млн одиниць зберігання. Літ.: Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закони України від 24 грудня 1993 р. № 3814–ХII. «Відомості Верховної Ради України», 1994, № 15, ст. 86; Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закони України від 13 грудня 2001 р. № 2888–III (зі змінами). «Відомості Верховної Ради України», 2002, № 11, ст. 81; Архівознавство. К., 2002; Хрестоматія з архівознавства. К., 2003; Національний архівний фонд України. В кн.: Українська архівна енциклопедія. К., 2008. Р.Я. Пиріг.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
