НАУМОВИЧ Іван (26.01.1826— 16. 08.1891) — греко-катол. священик, посол на сейм (1861—66, 1869) і райхсрат (1873—79). Н. в с. Кізлів (нині Буського р-ну Львів. обл.). Син учителя початкової школи в Буську. Закінчив Львів. духовну семінарію, висвятився 1851. Під час революції 1848 — завзятий польс. революціонер. Парох кількох парафій у Східній Галичині, від 1872 до 1883 — парох у м. Скалат. Наймобільніший москвофільський діяч, видатний просвітитель селянства, «організатор Общества имени М.Качковского», видавець «Науки» (1871—76) і «Руської ради» (1871—80). 1882 організував перехід на православ’я громади с. Гнилички на Тернопіллі, що було розцінено як прийняття рос. ідентичності. Наслідком були скандал і суд.
процес проти провідних москвофільських діячів, у т. ч. Н. (т. зв. процес Ольги Грабар), його відлучення від Церкви. Відсидівши 8 місяців у в’язниці, 1884 емігрував до Російської імперії, де перейшов у православ’я. Помер за загадкових обставин на Пн. Кавказі (у м. Новоросійськ, нині місто Краснодарського краю, РФ), куди збирався організувати переселення галицького селянства. Згодом тіло Н. з почестями перепоховано в Києві. Його син, київ. лікар, вважав, що Н. було отруєно. Москвофіли підозрювали в причетності до його смерті австро-угор. уряд. Натомість галицько-польс. преса і народовці стверджували, що таким чином царат позбувся проповідника, котрий не пасував до атмосфери офіц. православ’я. Є вірогідні свідчення, що Н. вчинив самогубство. Автор численних казок, поезій, повістей, п’єс, публіцист (дописував до 22-х видань), пропагандист бджільництва. Єдиний з москвофілів, хто відважився пропагувати рос. ідентичність на форумі Галицького крайового сейму. Особистий фонд Н. зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України. Літ.: Мончаловский О. Житие и деятельность И. Наумовича. Львов, 1899; Матеріали до біографії зібрав Іван Левицький: Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, ф. 167, оп. 2, спр. 2299, 146 арк. І.П. Чорновол.
відвідував м. Стамбул. У 1740-х— 50-х рр. виконував дипломатичні доручення Г.Орлика. 1754 разом з Ф.Мировичем переїхав до Крим. ханату з таємною місією від короля Речі Посполитої — для організації антирос. коаліції. Літ.: Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. К., 1994; Кресін О.В. Мазепинці. К., 1994; Путро О. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (середина ХVIII ст.). В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. К., 1997; Путро О.І. З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.). «Северянський літопис», 1998, № 5; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. К., 2004. О.В. Кресін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАУМОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
