НАУЛКО Всеволод Іванович (н. 08.12.1933) — етнолог, археограф. Чл.-кор. НАН України (1997). Д-р істор. наук (1976), професор. Засл. працівник освіти України (2003). Н. в м-ку Тараща. Після закінчення геогр. ф-ту Київ. ун-ту (1956) працював інженером-картографом, наук. співробітником Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, закінчив аспірантуру в Ін-ті етнографії АН СРСР. 1964— 71 — наук. співробітник Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР; 1971—91 — доцент, професор істор. ф-ту Київ. ун-ту. 1964 захистив кандидатську, а 1976 — докторську дисертації. 1997 обраний чл.-кор. НАН України за спеціальністю «етнологія». Директор Ін-ту славістичних досліджень при Київ. славістичному ун-ті (із 2010). Працює професором Київ. славістичного ун-ту й за сумісництвом — гол. наук. співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології імені М.Рильського НАН України й Інституту української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України. Наук. інтереси Н. в галузі етнології охоплюють проблеми етногенезу й етнічної історії, міжнац. взаємин, етнодемографії укр. діаспори; в археографії — можливостей використання істо-
228 НАУМЕНКО
рико-етнічної спадщини. Автор понад 500 наук. праць. Обирався членом Адм. ради Міжнар. асоціації етнології та фольклористики Європи. Праці: Етнічний склад населення Української РСР. К., 1965; Географічне розміщення народів УРСР. К., 1966; Карта сучасного етнічного складу населення України. К., 1966; Развитие межэтнических связей на Украине. К., 1975; Культура и быт украинского народа. К., 1977 (у співавт.); Этнография восточных славян. М., 1983 (у співавт.); Культура і побут населення України. К., 1991 (у співавт.; 2-ге вид. К., 1993); Д.П. Де ля Фліз: Альбоми, т. 1—2. К., 1996—99 (у співавт.); Хто і відколи живе в Україні. К., 1998; Українці, т. 1. Опішне, 1999 (у співавт.); Украинцы. М., 2000 (у співавт.); Етнонаціональні процеси в Україні: Історія та сучасність. К., 2001 (у співавт.); Культура народів слов’янських країн, вип. 1—2. К., 2002—04 (у співавт.). Бібліогр.: Всеволод Иванович Наулко. В кн.: Краснопольский А.Е. Отечественные географы (1917—1992): Библиографический справочник, т. 2. СПб. 1993; Всеволод Іванович Наулко: До 70-річчя від дня народження та 45-ї річниці науково-педагогічної діяльності: Біобібліографія. К., 2003. Ю.А. Пінчук.
В.П. Науменко.
ної партії. 1918 входив до складу к-ту при мін-ві віросповідань Укр. Д-ви, який займався перекладом українською мовою Святого Письма (див. Біблія). 15 листопада — 15 грудня 1918 — міністр освіти Укр. Д-ви. 1919 працював у ВУАН. Наук. дослідження присвячені історії укр. літератури: «Слово о полку Игореве, как памятник дружинной поэзии» (1895), «Хронографы южнорусских редакций» (1885), «Новелла Боккачио в южнорусском стихотворном пересказе 17—18 вв.» (1885), «К литературной истории рождественских и пасхальных вирш» (1886) та ін. Розстріляний київ. ЧК. Літ.: Зайцев П. В.П. Науменко. Некролог. «Книгар», 1919, ч. 2 —26; Дорошенко Д. В.П. Науменко. В кн.: Хліборобська Україна, зб. 2—4. Відень, 1920—21; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. Т.С. Осташко.
М.І. Наумов.
Отець Іван Наумович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАУЛКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
