МЯКОТИН Венедикт Олександрович (14.03.1867—05.10.1937) — рос. історик, публіцист, політ. діяч. Н. в м. Гатчина (нині місто Ленінгр. обл., РФ). Закінчив г-зію в м. Кронштадт та історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту, після чого був залишений при ун-ті для підготовки до професорського звання. 1889 вийшла перша його праця «Крестьянский вопрос в Польше в эпоху ее разделов». 1891—1900 викладав історію в різних навч. закладах, в т. ч. в Олександрівському ліцеї та Воєнно-юрид. академії Ген. штабу, читав лекції з історії України для укр. молоді, що навчалася в Санкт-Петербурзі. На поч. 1890-х рр. жив у Києві, працюючи під кер-вом І.Лучицького над соціально-екон. історією Гетьманщини. На основі архів. документів, знайдених у Київ., Харків., Черніг. і Моск. архівах, опублікував «Дела по истории крестьянства левобережной Малороссии в XVIII ст.» («Русское богатство», 1894, кн. 2—4), «К истории Нежинского полка» (С.-Петербург, 1896). В останній праці з певними застереженнями
солідаризувався з О.Лазаревським, який негативно ставився до козацької старшини, звинувачуючи її в пригніченні укр. селянства та рядового козацтва. З 1894 — автор, співробітник і член редакції (1904) ліберально-народницького час. «Русское богатство». У роки революції 1905— 1907 разом з А.Пешехоновим став організатором і керівником Народно-соціаліст. партії. Не раз зазнавав арештів і висилки із С.Петербурга під нагляд поліції. Був одним із лідерів Трудової групи в 1-й Держ. думі Рос. імперії. Вітав Лютневу революцію 1917, а Жовтневий переворот у Петрограді 1917 вважав справою групи політ. терористів. Брав активну участь в організації Союзу відродження Росії (квітень 1918), із вересня 1918 виконував завдання цього союзу в Києві, Єкатеринодарі (нині м. Краснодар), Ростові-на-Дону (нині місто в РФ), Одесі, Миколаєві. 1920 заарештований більшовиками у справі Тактичного центру, звільнений у квітні 1921, наступного року з великою групою рос. інтелігенції висланий з Росії без права повернення. У Берліні (Німеччина) узяв участь у створенні Рос. наук. ін-ту, де читав лекції з рос. історії. 1925 в цьому ж ін-ті й у Рос. нар. ун-ті в Празі (Чехословаччина) прочитав лекції з курсу «История Малороссии». Був одним із редакторів історико-культ. альманаху «На чужой стороне», час. «Голос минувшего на чужой стороне», писав для емігрантських видань «Славянский мир», «Последние новости» та ін. 1928—37 очолював кафедру рос. історії в Софійському ун-ті (Болгарія). Центр. місце в науково-дослідницькій роботі М. як у Росії, так і на еміграції, займали проблеми історії України 17—18 ст. Він розглядав Переяславський договір 1654 як акт добровільного визнання Україною своєї васальної залежності від Рос. д-ви. Новітню для його часу історію України розглядав з великодерж. позицій, зокрема стверджував, що національно-визвол. рух в Україні останньої третини 19 — поч. 20 ст. був спровокований антирос. політикою нім. уряду, з тих же позицій заперечував істор. необхідність побудови незалеж-
ної укр. д-ви («Украинский вопрос в свете русской революции». Париж, 1927). Найбільш значною працею М. на еміграції були «Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII» (т. 1, вип. 1—3, Прага, 1924— 26), присвячені історії землеволодіння і станів у Лівобережній Україні. П. у м. Прага. Праці: Адам Міцкевич. СПб., 1891; Протопоп Авакум. СПб., 1893; Дела по истории крестьянства левобережной Малороссии в XVIII ст. «Русское богатство», 1894, кн. 2—4; К истории Нежинского полка в XVII— XVIII вв. СПб., 1896; Казачество. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 27. СПб., б/р; Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII, т. 1, вып. 1—3. Прага, 1924—26; А.С. Пушкин и декабристы. Прага, 1926; Украинский вопрос в свете русской революции. Париж, 1927; Переяславский договор 1654. В кн.: Сборник статей, посвященных П. Милюкову. Прага, 1929; Die Vereingung der Ukraine mit dem Moskowitischen Staat. В кн.: Zeitschrift fur Osteneuropaische Geschichte, bd 3, h. 3. Berlin, 1933. Літ.: Кудрявцев Н.В. Мякотин В.А. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 39. СПб., 1897; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923; Мякотин В.А. В кн.: Советская историческая энциклопедия, т. 9. М., 1966; Иогансон Е. «Все для народа, все через народ»: В. Мякотин: Историк и народный социалист. «Свободная мысль», 1993, № 4; Русское зарубежье: Золотая книга эмиграции: Первая треть ХХ века: Энциклопедический словарь. М., 1997; Чернов В.М. Перед бурей: Воспоминания. Мемуары. Минск, 2004. П.В. Голобуцький.
Лауреат Держ. премії СРСР у галузі н. і т. (1983; за розробку і впровадження нової техніки). Герой України з врученням ордена Держави (30 грудня 1999). В.Й. Бузало.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЯКОТИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
