МЮНХЕНСЬКА УГОДА 1938 — документ, підписаний у ніч з 29 на 30 вересня 1938 на міжнар. конференції главами урядів Німеччини (А.Гітлер), Великої Британії (А.-Н.Чемберлен), Франції (Е.Даладьє) та Італії (Б.Муссоліні) в Мюнхені (Німеччина). На ній без участі представників Чехословаччини обговорювалася вимога Німеччини про передачу їй Судетської області ЧСР з переважаючим (понад 3 млн осіб) нім. населенням. Ще в березні 1938, після успішного для нацистської Німеччини аншлюсу Австрії, А.Гітлер розпочав активну кампанію по внутрішній (радикальні сепаратистські вимоги Судетсько-нім. партії до чехословац. уряду) й зовнішній дестабілізації ЧСР, а в травні 1938 почав концентрувати нім. війська на кордонах Чехословаччини. Уряд ЧСР виявив твердість і оголосив часткову мобілізацію, передислокувавши свої війська в прикордонні райони. А.Гітлер, не готовий на той час до військ. дій проти Чехословаччини, вдався до дипломатичних кроків і зініціював конференцію в Мюнхені, де отримав підтримку зх. д-в. М.у. передбачала відторгнення від Чехословаччини і передачу Німеччині в термін з 1 жовтня до 10 жовтня 1938 Судетської області з усіма укріпленнями, обладнанням та озброєнням, з-дами, ф-ками, шахтами, залізницями, запасами сировини тощо. У додатку до угоди Чехословаччина зобов’язувалася також у 3-місячний термін задовольнити територіальні вимоги Польщі та Угорщини, а учасники угоди — гарантувати нові чехословац. кордони проти неспровокованої агресії, які мали бути визначені міжнар. комісією після проведення плебісциту (цієї умови не було виконано). Ознайомлюючи представників чехословац. уряду із текстом угоди, «мюнхенські миротворці» заявили, що у випадку неприйняття цих, по суті ультимативних, умов, зх. д-ви не зможуть залишатися гарантами роз-
витку німецько-чехословац. відносин. Уранці 30 вересня 1938 на екстреному засіданні уряду ЧСР в президента республіки Е.Бенеша мюнхенський диктат було прийнято (з урахуванням складної міжнар. ситуації — відмови Франції від захисту Чехословаччини, невпевненості в наданні реальної допомоги СРСР відповідно до союзницького чехословацько-рад. договору 1935, ворожої щодо ЧСР позиції Польщі та Угорщини). Того ж дня міністр закордонних справ ЧСР К.Крофта прийняв у м. Прага (нині столиця Чехії) представників урядів Великої Британії, Франції та Італії і від імені президента та уряду заявив: «Ми підкоряємося рішенням, прийнятим у Мюнхені без нас і проти нас», після чого додав, що «для нас це катастрофа, яку ми не заслужили. Ми підкоряємося і будемо намагатися забезпечити своєму народові спокійне життя. Не знаю, чи отримають ваші держави користь від цього рішення, прийнятого в Мюнхені, однак ми, у всякому випадку, не останні. Після нас те ж саме чекає на інших». Ця точка зору була близька президентові ЧСР Е.Бенешу, який також розглядав Мюнхен як початок війни, а не запобігання їй. У.-Л.Черчілль, на відміну від прем’єра А.-Н.Чемберлена, котрий вважав, що ця поступка Німеччині відверне початок великої війни в Європі, теж розцінював М.у. як поразку Великої Британії. Повноважний представник СРСР у Великій Британії І.Майський також вважав, що угода «остаточно відкриває шлях до розв’язання світової війни». Мюнхенський диктат щодо Чехословаччини засудила світ. громадськість, у т. ч. Великої Британії, Франції і США. Й.Сталін, у свою чергу, зробив із цього висновок про реальну можливість розв’язання суперечностей між великими д-вами за рахунок третіх країн у Центр. і Сх. Європі, що підштовхнуло його до укладення союзного договору з Німеччиною (див. Радянсько-німецькі договори 1939). У результаті М.у. в жовтні 1938 нім. війська окупували Судетську область, приєднавши її до Третього рейху. Польща отримала Тешінську Силезію, а Угорщина в листопаді 1938 за рішен-
141 МЮНХЕНСЬКА
142 МЮНЦ
В.О. Мякотин.
ням Віденського арбітражу (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) — пд. частину Словаччини. Найбільш розвинені райони Підкарпатської Русі (Закарпаття) рішенням цього арбітражу теж були передані Угорщині. В цілому Чехословаччина втратила майже 1 /3 території з населенням бл. 5 млн осіб, а також 40 % свого пром. потенціалу і потужні прикордонні укріплення. Її новий кордон з Німеччиною був неукріплений і проходив у безпосередній близькості від Праги. Скориставшись моментом, глибокою політ. кризою в ЧСР і підтримкою Німеччини, проголосили автономію Словаччина (6 жовтня) та Підкарпатська Русь (11 жовтня). Перша Чехословац. Республіка припинила існування. М.у. стала апогеєм політики «умиротворення» щодо нацистської Німеччини, яку проводили уряди Великої Британії та Франції з серед. 1930-х рр., призвела в остаточному підсумкові до загарбання послабленої Чехословаччини (15 березня 1939 нім. війська окупували всю Чехію і Моравію, а Угорщина, за згодою А.Гітлера, того ж дня захопила Карпатську Україну) і прискорила розв’язання Німеччиною Другої світової війни. Офіційно М.у. була визнана недійсною підписанням Договору про нормалізацію відносин між Чехословаччиною і ФРН 20 червня 1973. Літ.: Документы и материалы кануна Второй мировой войны, т. 1. М., 1948; Новые документы из истории Мюнхена. М., 1958; Кізченко А.Ф. Напередодні трагедії: З історії зовнішньої політики Чехословаччини, травень 1935 р. — березень 1938 р. К., 1971; Петерс И.А. СССР, Чехословакия, европейская политика накануне Мюнхена. К., 1971; Кізченко А.Ф. Зовнішня політика Чехословаччини напередодні Другої світової війни. К., 1972; История Второй мировой войны 1939—1945, т. 2. М., 1974; Чехия и Словакия в ХХ веке: Очерки истории, кн. 1. М., 2005. С.В. Віднянський.
кілька цінних альбомів з видами міст, сіл, ландшафтів, людських типів, госп. будівель тощо. 1779— 84 перебував на польс. службі, 1781—83 здійснив 3 подорожі по Україні, переважно Правобережній Україні. Створив за матеріалами цих подорожей кілька альбомів, з котрих відомо нині понад 300 малюнків, напр., Корсуня (нині м. Корсунь-Шевченківський), Стеблева, Богуслава, Брацлава, Буків (нині с-ще міськ. типу Маньківського р-ну Черкас. обл.), Почаєва, Суботова, Умані, Чигирина, Олеського замку, Кам’янця (нині м. Кам’янець-Подільський) та ін. міст, замалював корчми, сел. двори, митниці, прикордонні знаки, млини тощо. Дані малюнки, як і детальні коментарі до них, є цінним джерелом з історії України 18 ст. М. відомий і як один із проектувальників палацу в Корсуні. Дж.: Budzin`ska E. Jana Henryka Mьntza podroze malownicze po Polsce i Ukrainie (1781—1785). Warszawa, 1982; Південна Україна кінця XVII ст. в альбомі Жана-Анрі Мюнца. Запоріжжя, 2005. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЮНХЕНСЬКА УГОДА 1938» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
