МУРЗА — у татаромовних степових сусп-вах — родовий титул представників племінної та служилої знаті. Титул М. надавався синам та ін. нащадкам племінних ватажків із посадовим титулом у ранзі/достоїнстві бега/бея, нижчому за ранг суверенного правителя (як хан та каган), і не мав, як бег, додаткового значення посадового титулу. Тому термін «мурза» в сторонніх спостерігачів та в наук. літературі вживається для означення татар. знаті взагалі і визнається як еквівалент титулу князя. Слово «мурза» походить від перського «мірза» (поширеного в персомовному середовищі від Азербайджану до Індії), яке, у свою чергу, є скороченням від складного слова «амір-заде» (араб. «амір» — правитель, перське «заде» — народжений) — буквально — «син правителя/князя». Початково титул «амірзаде/мірза» увійшов до офіц. вжитку в д-ві Тімура (за титулом — аміра) в 14 ст. для титулування його синів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУРЗА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
