Заснований 1907 в Москві. Його фундатор — славіст, біобібліограф, етнограф і географ Ф.Арістов (псевд. — Славянолюбов). Найбільші надходження в музеї мали місце під час Першої світової війни, тоді ж у Галичині багато матеріалів аналогічного змісту загинуло. Іконографічний матеріал — до 100 тис. витинок з портретами, понад 5 тис. рукописів — автобіографії, спогади, щоденники, записні книжки, листування, літ. твори й наук. праці. Улітку 1917 М.к. було складено в ящики й передано на зберігання в моск. міський ломбард на вул. Велика Бронна. Згодом ломбард було пограбовано. Вважається, що всі колекції музею тоді загинули, збереглася тільки закладна квитанція. Першим етапом обробки матеріалів М.к. стала «Карпаторуська картотека», що складала 10 тис. карток і містила коротку документацію його студій. Вивчення й наук. обробка матеріалів музею склали зміст численних розвідок Ф.Арістова, передусім
його 3-томної праці «Карпаторусские писатели: Исследование по неизданным источникам». Було підготовлено машинопис у 3-х томах (125 друкарських арк., 2 тис. сторінок). Перше видання 1-го т. (Москва, 1916) здійснило «Галицко-русское благотворительное общество» в Санкт-Петербурзі з нагоди приєднання Галичини до Російської імперії. Містить нариси діяльності й списки праць Д.Зубрицького, Я.Головацького, А.Петрушевича та ін. Видання було удостоєне Шахматовської премії РАН (1918). Разом з тим у листі до О.Шахматова М.Сумцов зазначав: «[…] нет в ней Вагилевича, Шашкевича, Стефаника, Федьковича, Франко…, а есть Луцыки, Процыки и Вергун! и Дудыкевич!!» У 2-му т. розглядалася діяльність І.Наумовича, Б.Дідицького, І.Шараневича, В.Залозецького, А.Кралицького, І.Сильвая, В.Хиляка, Є.Фенцика, П.Свистуна, О.Маркова, Г.Купчанка, В.Щавинського та А.Полянського. У 3-му томі — О.Мончаловського, В.Луцика, І.Процика, Д.Маркова, Д.Вергуна, Ю.Яворського, М.Глушкевича. Текст був набраний, але за браком паперу друк видання було зупинено. Як заявило 1977 Карпато-рус. т-во (США), коректурні відбитки 2-го й 3-го томів частково збереглися, деякі розділи були випущені окремими виданнями. Збереглися також рукописні матеріали, що стосуються цієї праці Ф.Арістова. Літ: Аристов Ф.Ф. Карпато-русские писатели: Исследование по неизданным источникам, т. 1. М., 1916 (2-ге вид., доповнене — Bridgeport, Connecticut, 1977); Федор П. Ф.Ф. Аристов: К 25-летию его научно-литературной деятельности. Ужгород, 1930; Юрьев П. Федор Федорович Аристов: Опыт литературной биографии писателя и историка литературы. В кн.: Аристов Ф.Ф. Карпато-русские писатели. Б/м, б/г; Аристова Т.Ф., Ваврик В.Р. Ф.Ф. Аристов, 1888—1932. В кн.: Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР, вып. 27. Б/м, 1959; Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Русская интеллигенция: Автобиографии и биобиблиографические документы в собрании С.А. Венгерова: Аннотированный указатель, т. 1. СПб., 2001; Люди и судьбы: Биобиблиографический словарь востоковедов — жертв политического террора в советский период, 1917—1991. СПб., 2003. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЙ КАРПАТОРУСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
