МОШНОГІРСЬКИЙ СВЯТОВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. монастир, розташов. у лісі на горах поміж річками Мошна (бас. Дніпра) та Ірдинь (прит. Тясмина, бас. Дніпра) поблизу сіл Мошни і Будище (нині села Черкас. р-ну Черкас. обл.). Заснований, імовірно, у 2-й пол. 17 ст., що опосередковано підтверджують універсали гетьманів П.Дорошенка від 22 червня і 11 липня 1671 і І.Мазепи від 20 травня 1708, та ін. Від 1720 на Лівобережжі Дніпра в с. Коробівка (нині село Золотоніського р-ну Черкас. обл.) мошенські ченці утримували власний «дворець» з невеличкою церквою Благовіщення Пресвятої Богородиці, у подальшому тут почав функціонувати невеличкий Коробівський жін. монастир. З кінця 18 ст. і до 1917 Мошногірська обитель — невеличкий позаштатний монастир. У рад. часи обитель була позбавлена більшої частини своїх земельних володінь, а це майже 350 десятин. 26 серпня 1921 на терені Мошногірського монастиря була зареєстрована монастирська Вознесенська реліг. громада та її статут, а 27 березня 1922 — с.-г. трудова артіль, до складу якої ввійшли як монастирські насельники, так і селяни, наймані робітники та ін. Реліг. громада мала у своєму розпорядженні монастирські церкви — соборну дерев’яну Свято-Вознесенську і кам’яну Свято-Покровську (1886). Рішенням секретаріату ВУЦВК від 21 листопада 1929 Мошногірський монастир було остаточно ліквідовано. 1930 були знищені, імовірно, і монастирські храми, у т. ч. Свято-Вознесенський, який до того перебував під охороною д-ви як пам’ятка історії 18 ст.
Один із перших настоятелів Йоаким (Ракович), а також останній настоятель Мошногірського монастиря Досифей (Старов) були репресовані. Перший за особистим наказом рос. царя Петра І просидів кілька десятиліть у кам’яному «мішку» Соловецького монастиря (див. Соловки) і невідомо, коли помер, перетерпів при цьому нелюдських страждань і тортур, а архімандрит Досифей (у схимі — Аввакум) пройшов через «випробування» рад. таборів. Літ.: Мариновський Ю.Ю. «Сведения о древностях Мошногорского монастиря». «Архіви України», 1991, № 3; Його ж. Останні роки Мошногірського монастиря: 1917—1929. В кн.: Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського: Збірник праць молодих вчених та аспірантів, т. 1. К., 1996; Його ж. Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області до 1917 року, кн. 1—2. Черкаси, 1997—2002. Ю.Ю. Мариновський.
Мошногірський Свято-Вознесенський монастир. Малюнок з книги Де ля Фліза «Етнографическія описанія крестьянъ Кіевской губерніи...» 1854.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОШНОГІРСЬКИЙ СВЯТОВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
