МОШИНСЬКИЙ Євген Іванович (13.12.1881—29.07.1925) — генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в с. Городище Сквирського пов. Київ. губ. в сел. родині. 1902 покликаний на військ. службу до 165го піх. Луцького полку (Київ) на правах однорічника 2-го розряду. 31 серпня 1903 вступив до Чугуївського піх. юнкерського уч-ща, яке закінчив 26 лютого 1906 першим — із занесенням на мармурову дошку. Служив у 131-му піх. Тираспольському полку, викладав у школі підпрапорщиків 33-ї піх. д-зії. 2 лютого 1908 перевівся до Ковненської фортечної артилерії. 26 вересня 1911 зарахований до Олександрівської військово-юрид. академії, яку закінчив 26 травня 1914 за 1-м розрядом. Потому поступив у розпорядження Гол. військово-суд. управління. З 31 серпня 1913 — штабс-капітан. З початком Першої світової війни за власним ба-
жанням повернувся до Ковненської фортечної артилерії, прийняв командування ротою, брав участь у боях за фортецю. З 24 жовтня 1915 переведений на військово-прокурорську посаду до корпусного суду 4-го армійського корпусу; займав посади військ. слідчого 35-го, 31-го, 1-го гвардійського корпусів, Окремої армії. З 6 серпня 1917 — підполковник. З 21 серпня 1917 — товариш (заст.) військ. прокурора Південно-Західного фронту. В укр. війську — з грудня 1917. З 1 січня 1918 — нач. кодифікаційного відділу суд. управління ген. військ. секретарства УНР. З 9 серпня 1918 — нач. юрисконсульського відділу гол. військово-юрид. управи військ. мін-ва Української Держави. З 1 вересня 1918 — товариш (заст.) прокурора Київ. військ. вищого суду. З 23 березня 1919 — нач. законодавчої управи гол. військово-юрид. управління військ. мінва УНР. Він є автором наказу гол. командування військ УНР від 24 травня 1919 щодо правил поведінки та покарань за порушення військ. дисципліни в Армії Української Народної Республіки. З 14 червня 1919 — нач. гол. військово-юрид. управління та гол. військ. прокурор УНР. З 31 січня 1920 —нач. гол. військово-юрид. управління. З 5 жовтня 1920 — генерал-хорунжий. Після інтернування в Польщі деякий час перебував у Ченстохові, згодом — у розташуванні Держ. центру УНР в Тарнові. Депутат Ради Республіки 1921, автор багатьох її ухвал і звернень до укр. народу й народів світу, які інформували про порушення більшовицькою Росією прав в Україні. П. та похований у м. Лунинець (нині місто Брестської обл., Білорусь). Літ.: Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20—30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Львів, 2003; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921), кн. 1. К., 2007; Kolanczuk A. Ukrainscy generaщowie w Polsce — emigranci polityczni w latach 1920—1939: Slownik biograficzny. PrzemyСl, 2009. О.М. Колянчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОШИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
