МОТОНІС Микола Миколайович (р. н. невід. — п. 1787) — письменник, перекладач, громад. діяч. Н. в м. Ніжин. Навч. в Києво-Могилянській академії, вивчав мови, прослухав частину курсу філософії. 1747 вирішив разом зі своїм однокурсником Г.Козицьким продовжити навчання в м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща). 15 вересня 1747 вони записалися до г-зії св. Єлизавети. Весною 1749 вирушили до Лейпцига (Німеччина), де навчалися до 1756. Не маючи засобів для існування, звернулися з проханням до Петерб. АН надати їм стипендію. Стипендію одержали за умови довічного служіння академії. Вивчали філософію, мови, слухали лекції з історії і математики. Вернувшись до Санкт-Пе-
94 МОТРОНИНСЬК
тербурга, М. 1757 став викладати лат. і грец. мови в академічній гзії, перекладав праці академіків, їхні промови на академічних зібраннях. Брав участь у підготовці проекту нового Уложення законів Рос. імперії. 1764 переведений з академії в Герольдмейстерську контору Правительствуючого Сенату, де працював до своєї відставки 1775. 1767 обраний почесним академіком. Вихований на ідеях європ. Просвітництва (див. Просвітництва доба), вірив у можливість реформування сусп-ва шляхом поширення знань, освіти. Був обраний до Комісії законодавчої 1767—1768 депутатом від гадяцької та миргородської шляхти. На засіданнях комісії проповідував ідеали природнього права людини, рівності всіх громадян перед законом. Разом з ін. депутатами від Лівобережної України сподівався повернути автономний устрій, зберегти особливості судочинства. Співпрацював у ж. «Трудолюбивая пчела», переклав праці Еразма Ротердамського «Разговор об искусстве удобовразумляющем», франц. гуманіста 16 ст. М.-А.Мюре «Речь о пользе и превосходстве свободных наук». Автор есе «Рассуждение о двух главных добродетелях, которые писателю истории иметь необходимо», якими вважав неупередженість і вільність від забобонів. З розпуском імп. Катериною II Законодавчої комісії почалися репресії проти її активних діячів і прихильників Просвітництва. 1775 вийшов указ імп. Катерини II про позбавлення М. всіх чинів і звань і відсторонення від будьякої діяльності. Проте авторитет
відомого вченого і діяча був таким високим, що цей указ замінено іншим, за яким М. повертали його чини, але продовжити працювати в С.-Петербурзі він уже не міг. Виїхав в Україну, оселився у своєму маєткові Липовий Ріг (нині с. Липів Ріг Ніжинського р-ну Черніг. обл.), де й помер. Літ.: Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в XVIII веке. М., 1965; Кулябко Е.С. Замечательные питомцы академического университета. Л., 1977; Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. К., 1981; Дзюба О. Українці в культурному житті Росії (XVIII ст.): причини міграції. В кн.: Россия—Украина: история взаимоотношений. М., 1997. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОТОНІС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
