МОСКАЛЕНКО Кирило Семенович (11.05(28.04).1902—17.06.1985) — військ. діяч, маршал Рад. Союзу (1955), двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1978), Герой Чехословац. Соціаліст. Республіки (1969) за участь у визволенні країни від нацистів у 1944—45. Н. в с. Гришине (нині село Красноармійського р-ну Донец. обл.) в сел. сім’ї. У Червоній армії (див. Радянська армія) з серпня 1920. У 1922 закінчив Укр. об’єднану школу червоних командирів, 1928 артилер. курси вдосконалення командного складу РСЧА. З вересня 1936 нач. артилерії 133-ї механізованої бригади Київського військового округу. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939 —1940. Нач. артилерії військових корпусів в Одеському військовому окрузі. Від початку Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 брав участь в оборонних боях на Південно-Західному фронті під Володимиром-Волинським, Рівним, Новоградом-Волинським, Києвом, Черніговом і в наступальній операції на правому крилі Пд.-Зх. фронту в битві під
Москвою 1941—1942. Війська під командуванням М. билися з ворогом під Харковом, на Дону, під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ), брали участь у Воронезько-Касторненській наступальній операції 1943 та БєлгородськоХарківській наступальній операції 1943, Курській битві 1943 і битві за Дніпро 1943, Київській наступальній операції 1943, Житомирсько-Бердичівській наступальній операції 1943—1944, Проскурівсько-Чернівецькій наступальній операції 1944, Львівсько-Сандомирській наступальній операції 1944, Карпатсько-Дуклянській наступальній операції 1944, Західнокарпатській, Моравсько-Остравській і Празькій наступальних операціях 1945. Очолювані ним війська визволяли Україну, Чехословаччину, Польщу. Після війни до серпня 1948 — командуючий армією в Прикарпатському військ. окрузі, згодом — командуючий військами Моск. військ. округу Протиповітряної оборони. 1960—62 — головнокомандуючий ракетними військами стратегічного призначення, заст. міністра оборони СРСР. Від 1962 — гол. інспектор мін-ва оборони СРСР, заст. міністра оборони СРСР. З 1983 — у групі інспекторів мін-ва оборони СРСР. З 1946 — депутат ВР СРСР — 11-го скликання. Нагороджений 22-ма орденами (7-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, 5-ма орденами Червоного Прапора, 2-ма орденами Суворова 1-го ст. й ін.) та 15-ма медалями СРСР, а також 29-ма іноз. орденами і медалями. П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. Бронз. бюст М. встановлений у м. Красноармійськ Донец. обл., меморіальна дошка — у Харкові. Тв.: На юго-западном направлении: Воспоминания командарма, кн. 1—2. М., 1979. Літ.: Василевский А.М. Более полувека в строю. «ВИЖ», 1972, № 5; Оpтенбеpг Д.И. Огненные рубежи. М., 1973; Созвездие полководцев, кн. 2. Хабаровск, 1982; Ортенберг Д.И. Маршал Москаленко. К., 1984; Трокаев А.А. Герои пламенных лет. Донецк, 1985; Великая Отечественная война, 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988; Маршалы Советского Союза:
75 МОСКАЛЕНКО
К.С. Москаленко.
76 МОСКВА
личные дела рассказывают. М., 1996; Карпов В.В. Расстрелянные маршалы. М., 1999; Егоршин В.А. Фельдмаршалы и маршалы. М., 2000; Україна в полум’ї війни. 1941—1945. К., 2005. М.К. Лобода.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОСКАЛЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
