МОЛДАВСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
МОЛДАВСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА (МАРСР, до 1937 — Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка; АМСРР) — автономна республіка в складі УСРР/УРСР 1924—
26 МОЛДАВСЬКА
40. Штучний політ. витвір, інспірований Москвою у контексті реанімації вже значною мірою дискредитованих ідей «світової революції». У такий спосіб більшовицьке кер-во намагалося радикалізувати прорад. настрої в окупованій Румунією Бессарабії з метою її повернення за наявності сприятливих умов і створення геополіт. плацдарму для здійснення прориву на балканському напрямку. Активним пропагандистом ідеї створення на території укр. Придністров’я молдов. автономії виступав Г.Котовський, який із групою однодумців у лютому 1924 направив в ЦК РКП(б) та ЦК КП(б)У доповідну записку. У ній наголошувалося на тому, що на лівому березі Дністра компактно проживають від 500 до 800 тис. молдован і що створення молдов. республіки могло б відіграти роль потужного політико-пропагандистського чинника в розв’язанні «бессарабської проблеми». Незважаючи на заперечення наркома закордонних справ СРСР Г.Чичеріна, який доводив, що новоутворення лише посилить позицію румунів щодо Бессарабії і здатне активізувати «експансіоністські претензії румунського шовінізму», Кремль розпочав кампанію за створення автономії, залучивши до неї бессарабських біженців та румун. політ. емігрантів, які проживали в Москві і в УСРР. 7 березня 1924 політбюро ЦК КП(б)У визнало політ. доцільність утворення автономії, але до остаточного розв’язання цього питання вирішено було повернутися після уважного з’ясування ситуації в регіоні. Дебатувалося питання про форму забезпечення інтересів молдов. населення (автономна республіка, автономна область, округ чи район). Оскільки в ході проведеної роботи стало ясно, що стат. дані щодо кількості молдован, представлені комісією Г.Котовського, завищені порівняно з офіційними, політбюро ЦК КП(б)У 18 квітня 1924 ухвалило вважати створення автономії недоцільним. Однак у Москві ця позиція була проігнорована. Прийнята 29 липня постанова ЦК РКП(б) містила категоричну вказівку ЦК КП(б)У щодо «виділення молдавського
населення в спеціальну Автономну республіку в складі УСРР» і зобов’язувала його вже через місяць відзвітувати про хід відповідних робіт. Рішення про утворення АМСРР було прийняте 3-ю сесією ВУЦВК 8-го скликання 12 жовтня 1924. Вона утворювалася на території Одеської і Подільської губерній, що прилягала до р. Дністер. До її складу увійшли повністю 9 районів Одеської і Подільської губерній і ще 5 районів частково із заг. кількістю населення 540 567 осіб (дані 1925). З них було сформовано 12 районів АМСРР (Ананьївський, Балтський, Бірзульський, Григоріопольський, Дубоссарський, Кам’янський, Крутянський, Олексіївський, Рибницький, Слободзейський, Ставрівський, Тираспольський). Але вже 1925 Ставрівський р-н розформували. Власне молдовськими, з переважанням молдов. населення, були лише 2 райони — Ананьївський та Дубоссарський. В АМСРР налічувалося 582 населених пункти, об’єднані в 126 сільрад. Надалі адм.-тер. структура автономії не раз зазнавала змін. 1929 центр Крутянського р-ну перевели в м-ко Кодима і район став Кодимським. 1935 Бірзулу перейменували на Котовськ і створили ще 3 райони — Валегоцулівський (існував також 1923— 30), Піщанський та Чорнянський. У Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнятій 9-м Всеукр. з’їздом рад у травні 1925, про утворення молдов. автономії йшлося як про об’єднання УСРР з молдов. народом на основі визнання права всіх націй на самовизначення аж до відокремлення і непохитно виявленої волі молдов. народу до оформлення свого держ. буття в складі УСРР. Далеко не бездоганне в правовому відношенні (республіка об’єднувалася з народом), це формулювання камуфлювало прагнення Москви повернути собі права на Бессарабію. Територія АМСРР дорівнювала 8,4 тис. км2. За переписом 1926, її населення складало 572 300 осіб, серед яких 277 300 (48,5 українців, 172 600 (30,1 молдован, 48 900 (8,7%)
росіян, 48 600 (8,5 євреїв, 10 700 (1,9 німців. Столицею АМСРР була Балта, а від 1929 — Тирасполь (нині місто в Молдові). Де-юре до АМСРР було включено територію Бессарабії і її зх. кордоном визначено р. Прут. 19—23 квітня 1925 в м. Балта відбувся 1-й Всемолдав. з’їзд рад, на якому прийнято Конституцію Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (затверджену 10 травня 1925 9-м Всеукр. з’їздом рад), обрано ЦВК республіки в складі 65 членів і 30 кандидатів. За Конституцією АМСРР 1925 верховними органами республіки було визначено Всемолдав. з’їзд рад, а в період між з’їздами — ЦВК та його президію. ЦВК республіки утворював Раду нар. комісарів у складі голови й наркомів, які очолювали необ’єднані (внутр. справ, охорони здоров’я, земельних справ, нар. освіти, соціального забезпечення, юстиції) та об’єднані (внутр. торгівлі, праці, робітничо-селянської інспекції, фінансів, раду нар. господарства) наркомати. На правах об’єднаних наркоматів при РНК автономії утворювалися стат. управління та держ. політ. управління. Автономія мала свого представника при укр. уряді з правом дорадчого голосу в усіх центр. органах УСРР. 6 січня 1938 надзвичайний (2-й Всемолдавський) з’їзд рад прийняв нову Конституцію автономії. У ній була замінена назва автономії на Молдавську АРСР. Відповідно до Конституції СРСР 1936 вищими органами влади в автономії були визначені Верховна Рада МАРСР як єдиний законодавчий орган республіки, її Президія та уряд — Рада нар. комісарів МАРСР, органами держ. влади в районах, містах, селах, селищах — ради депутатів трудящих. У Конституції Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1938 вперше перелічувалися райони, з яких складається Молдав. АРСР — Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Григоріопольський, Дубоссарський, Кам’янський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Піщанський, Рибницький, Слободзейський, Ти-
распольський, Чорнянський і м. Тирасполь. Навколо питання про самоідентифікацію молдован в автономії відбувалися гострі дискусії. 1932 ЦК КП(б)У розповсюдив директиву про переведення молдов. мови з кириличного алфавіту на латинський. Проти неї різко виступили т. зв. самобутники, які побоювалися посилення румун. впливу в республіці. Їм протистояли «латинізатори», які вважали помилковим запровадження особливої, відмінної від румунської, молдов. мови. Спочатку вони домоглися змін молдов. алфавіту, але 1938 молдов. мова знову була переведена на кирилицю. Укр. влада, з огляду на геополіт. ситуацію, змушена була підтримувати імідж автономії як високорозвинутого регіону, внаслідок чого АМСРР отримала досить сприятливі умови для прискореного екон. і культ. розвитку. 1939 тут діяли 343 пром. підпр-ва й артілі, гол. чин. легкої та харчової галузей. Обсяг пром. продукції виріс порівняно з 1913 у 33 рази (по УРСР — у 7,3), але економіка автономії все ж лишилася аграрною. 1935 стала до ладу Тираспольська теплова електростанція. Працювали 504 школи (у т. ч. 282 з молдов. мовою викладання), 3 вищих і 9 спец. навч. закладів. 1939 створено Н.д. ін-т історії, економіки, мови та літератури. Видавалося багато літератури (книги, газети) молдов. мовою. Створено молдов. музично-драматичний, український та російський драматичний театри, муз. капелу, хорову капелу «Дойна». 1937 з’явилося молдов. відня Спілки композиторів УРСР. Водночас молдов. автономія, як і ін. регіони рад. України, постраждала від проведення насильницької колективізації та розкуркулення, голодомору 1932— 1933 років в УСРР, масових репресій. МАРСР проіснувала до 2 серпня 1940, коли сесія ВР СРСР ухвалила закон про створення Молдав.РСР. Її зх. частина з більшою частиною території Бессарабії увійшла до складу новоутвореної союзної республіки. Колишні райони МАРСР — Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Ко-
товський, Красноокнянський, Піщанський, Чорнянський — залишилися в межах УРСР (нині ці території — в складі Вінницької області та Одеської області). Входження колиш. районів МАРСР — Слободзейського, Тираспольського, Дубоссарського, Рибницького, Кам’янського та Григоріопольського — до складу невизнаного Придністров’я створює загрозу стабільності на пд.-зх. кордоні України. Протистояння між прорумунськи налаштованими молдов. елітами та більшістю населення Придністров’я, яке вилилося 1992 в етнічний конфлікт, триває, хоч і перейшло в латентну форму. Літ.: Конституція УСРР та АМСРР. Х., 1928; Конституция (Основной Закон) Молдавской Автономной Советской Социалистической Республики. Тирасполь, 1938; Виленский Б.В. Образование Молдавской Советской Социалистической Республики. К., 1951; Начало большого пути: Сборник документов и материалов к 40-летию образования МАССР и создания Коммунистической партии Молдавии. Кишинев, 1964; Лисенко В.Г. Утворення і розвиток Молдавської АРСР у складі УРСР (1920— 1940 рр.). «УІЖ», 1974, № 9; Репида А.В. Образование Молдавской ССР. Кишинев, 1983; Бессарабский
вопрос и образование Приднестровской Молдавской Республики: Сборник официальных документов. Тирасполь, 1993; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000; Галущенко О. Население Молдавской АССР (1924— 1940 гг.). Кишинев, 2001; Negru E. Politica etnoculturala Tn R.A.S.S. Moldoveneasca (1924—1940). Chisinau, 2003; Галущенко О. Как создавалась республика на Днестре (К 80-летию МАССР). «Ежегодный исторический альманах Приднестровья» (Тирасполь), 2004, № 8. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОЛДАВСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
українців, 172 600 (30,1 