МОКІЄВСЬКИЙ Костянтин (р. н. невід. — п. бл. 1709) — укр. військ. діяч і дипломат; походив із правосл. шляхетського роду на Білоцерківщині, небіж (за ін. даними — двоюрідний брат) І.Мазепи по материнській лінії. 1690 був таємним посланцем гетьмана І.Мазепи до польс. короля Яна ІІІ Собеського з повідомленням про існування близького до гетьмана гуртка козац. старшини, налаштованої критично щодо політики Рос. д-ви. 1691—1708 — київ. полковник, активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 і Північної війни 1700—1721. Виступав меценатом правосл. церкви (зокрема, профінансував буд-во церков Різдва Богородиці на Дальніх печерах і Свято-Феодосієвської в КиєвоПечерській лаврі, Борисоглібської у Вишгороді, подарував під Остром землі Київському Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві). 1708—09 — чигиринський полковник. Належав до самостійницького козацькостаршинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708. Провів успішні переговори з кошовим отаманом Запорозької Січі К.Гордієнком щодо його приєднання в березні 1709 до антирос. коаліції; тоді ж з аналогічною місією відвідав Кримський ханат, але заборона осман. султана Агмета ІІІ унеможливила реалізацію крим. ханом Девлет-Гіреєм II союзних домовленостей. Подальша доля невідома, на думку О.Оглоблина, помер у Криму. Літ.: Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. К., 1994; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. НьюЙорк—К.—Львів—Париж—Торонто, 2001; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. К., 2004. В.І. Головченко.
теону 980. Не раз згадується давньорус. повчаннями проти язичництва 12—14 ст., як правило, поряд із нижчими водними божествами — русалками. Ім’я М. Б.Рибаков тлумачить як «Макошь» — мати щасливого жереба, богиня долі, вдачі, мати щастя, доброго врожаю і зіставляє її з образом «Матір — сира земля». Її зображення, він вважає, знаходиться на лицьовій грані Збруцького ідола, у жін. персонажі з рогом достатку в руці. Етнографія рос. Півночі змальовує М. (Мокушу) невидимою прялею, яка потай стриже овець, втручається в жін. роботи і забороняє прядіння у святкові дні. Ймовірно, М., як богиня долі і водночас пряля, могла уявлятись як така, що «пряде нитку долі». Разом із прийняттям християнства М. замінила Параскева П’ятниця, також пов’язана із прядінням, плодючістю, живлющою земною вологою. Звідси днем М. вважається п’ятниця. Популярність М. засвідчує топонімія: с-ще міськ. типу Макошине Менського р-ну Черніг. обл., Mokosin Vrch (Мокошин Горб) у Чехії. Літ.: Барсов Е. Критические заметки об историческом и художественном значении «Слова о Полку Игореве». «Вестник Европы» (СПб.), 1878, кн. 10; Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981; Його ж. Язычество Древней Руси. М., 1987. Ю.Г. Писаренко.
н. невід. — п. до 1742) — онук родоначальника, посідав уряд черніг. полкового сотника (1729 —32) і черніг. полкового судді (1732—39), а його брат Михайло Іоаникійович Мокрієвич (р. н. невід. — п. 1738) — черніг. полковий осавул (1723—38), який підписав Коломацькі чолобитні та загинув під час Крим. походу. З цього роду походили також Володимир Карпович ДебагорійМокрієвич (див. В.Дебагорій-Мокрієвич), відомий революціонернародник, та його брат Іван Карпович Дебагорій-Мокрієвич (1844 — р. с. невід.), котрий створив на Чернігівщині «американський гурток», що мав на меті організацію в усьому світі хліборобських комун як шлях до соціалізму (див. Соціалізм). Рід внесений до 2-ї частини Родовідної книги Черніг. губернії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОКІЄВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
