МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Антін (03. 03.1811—13.08.1873) — укр. греко-катол. священик, поет-романтик і громад. діяч. Н. в с. Підгірки (нині в складі м. Калуш). Навч. в г-зіях у Бучачі, Чернівцях, Львові, Пешті (нині в складі м. Будапешт, Угорщина). Закінчив Львів. духовну семінарію і богословський ф-т Львів. ун-ту (1840). Був священиком у селах Хітар і Кальне (нині обидва Сколівського р-ну Львів. обл.; 1841— 44), Збора (нині село Калуського р-ну; 1844—45), Комарів (нині село Галицького р-ну; 1845—59) та Бабче (нині село Богородчанського р-ну, 1859—73; усі Івано-Франк. обл.), богородчанським деканом (1859—64). Обирався депутатом Галицького крайового сейму і Держ. ради у Відні (1861—66). Літ. діяльність розпочав у семінарії 1838 двома панегіриками церк. достойникам (ректору Г.Яхимовичу та Мукачівському єпископові В.Поповичу). Ранніми взірцями його громадян. лірики є вірші «Рідна мова» — вираз нац. сорому за погорду освічених верств до рідного слова — та «Згадка старовини» — розповідь-спогад про тяжке татар. лихоліття, спроектоване автором і на пізніші часи (1839). 1839 М. удруге після М.Шашкевича виголосив у духовній семінарії промову живою нар. мовою «Слово о повинностях підданих», в якій з пієтетом говорив про рідну землю, про «нарід руський отечества галицького», про рідну мову як найдорожчу пам’ятку, успадковану від батьків, про давню батьківську славу і пізнішу багатовікову неволю, висловлював сподівання на кращу долю під владою Австрії. Особливо плідними для М. у літ. відношенні були роки періоду «Весни народів» (див. Революції 1848—1849 років в Європі). На перший з’їзд укр. інтелігенції у Львові (1848; див. «Собор руських учених») він відгукнувся віршемвітанням «Ученим членам “Руської Матиці”» (1849) — закликом невтомно працювати, розвивати нац. к-ру, будувати «храм народної слави». Найкращими його
творами цих буремних років стали патріотичні балади «Русин вояк» (1849) та перша частина епічної поеми-повісті «Скит Манявський» (1849). Великого розголосу набула промова письменника-депутата на засіданні Держ. ради у Відні 27 червня 1861, де він виклав тодішню політ. програму галицьких українців, заявивши, що вони є 3-мільйонною самостійною нацією зі своєю власною мовою та історією, які сягають вглиб віків, нацією, яка законно претендує на рівне право побіч ін. слов’ян. народів Австрійс. імперії. Його виступ Ю.Федькович привітав сонетом «До нашого батька Могильницького», а В.Шашкевич — віршем «Гомін молодої Русі». Загинув М. внаслідок нещасного випадку в с. Яблунька (нині село Богородчанського р-ну Івано-Франк. обл.), де й похований. Літ.: Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців: 1848—1914, ч. 1. Львів, 1926; Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Могилицький Антін» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
