КОЛОМИЙСЬКИЙ МУЗЕЙ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМЕНІ ОТЦЯ ЙОСАФАТА КОБРИНСЬКОГО
КОЛОМИЙСЬКИЙ МУЗЕЙ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМЕНІ ОТЦЯ ЙОСАФАТА КОБРИНСЬКОГО — перший на теренах Західної України музей укр. мист-ва. Ініціаторами його створення виступили ще наприкінці 19 ст. представники прогресивної інтелігенції м. Коломия, вони спорудили в місті Нар. дім — координуючий укр. культ.-освіт. та госп. центр. Особливо цій справі прислужився о. Йосафат Кобринський (його ім’ям згодом назвали нац. осередок, що відкрився 1902, — через рік після смерті фундатора, а потім і музей). Одним із пунктів статуту Нар. дому, за задумом о. Йосафата, було створення музею Гу-
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. о. Й. Кобринського.
цульщини. Цей задум реалізував його племінник В.Кобринський. 13 листоп. 1926 управа т-ва «Народний дім» розглянула представлений ним план організації музею, схвалила статут і назву закладу — Український народний музей «Гуцульщина» імені отця Йосафата Кобринського. Першим дир. і єдиним співробітником музею був В.Кобринський, він розробив концептуальні засади музейного закладу і зібрав під час поїздок по селах регіону перші колекції нар. мист-ва, вклавши на їх придбання власні кошти. Музей утримувався на добровільні пожертвування. Упродовж тривалого часу уряд Польщі не давав дозволу на офіц. відкриття музею, воно відбулося 31 груд. 1934. Заклад був громад. установою, його експозиція була відкрита для відвідування один раз на тиждень. У 1930-х рр. мав відділи: істор., гуцульського та культового миства, етнографічний, а також архів і б-ку. Після входження західноукр. земель до складу УРСР 1939 одержав статус держ. установи. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 був пограбований. Відновив діяльність 1944. 1945 перейм. на Коломийський музей нар. творчості Гуцульщини, згодом — на Коломийський музей нар. миства Гуцульщини, що змінило його широкопрофільний регіональний характер на художній. У цей час фонди музею налічували понад 5 тис. зразків нар. творчості, в б-ці зберігалися цінні видання та документальні пам’ятки. Чимало колекцій було визнано рад. властями непрофільними, «антирадянськими», «політично шкідливими», кер-во музею звинувачували в націоналізмі. З фондів музею було вилучено значну кількість нац. пам’яток високої істор. і мистецької вартості, зокрема 1947 — колекцію сфрагістики (654 одиниці зберігання), філателістичний підвідділ (8204 одиниці зберігання), книжки та істор. документи (бл. 300). 1950 на переробку паперовій ф-ці передано 1629 видань. Частину пам’яток, насамперед церк. вжитку, над якими нависла загроза знищення, В.Кобринський передав на таємне зберігання надійним людям. Частину їх, а також меморіальну колекцію заборонено-
го рад. властями письменника А.Чайковського таємно зберігали в музеї. 1952 В.Кобринського звільнили з посади. У 1950-х рр. частину колекцій було виділено до спецфонду, а на подвір’ї музею спалили бл. 10 тис. раритетів, стародруків та книг «з українським національним ухилом». Від 1996 музей має сучасну назву. Занесений до Королів. енциклопедії Великої Британії як музей світ. шедеврів. 2006 у зв’язку з 80-літтям музею ІваноФранк. обласна держ. адміністрація порушила клопотання про надання закладу статусу національного. Нині музей міститься в приміщенні Нар. дому. Збирає, зберігає, вивчає та популяризує твори нар. мист-ва Гуцульщини та Покуття з найдавніших часів до наших днів. Зібрання музею налічує бл. 50 тис. одиниць зберігання, вони репрезентують усі види традиційного нар. мист-ва гуцулів та покутян: худож. обробку дерева (різьба, інкрустація, випалювання), худож. обробку металу та шкіри, гончарство, декоративне ткання, килимарство, вишивку та одяг, писанковий розпис. Колекція худож. тканин музею дає можливість простежити характерні стильові особливості, колорит, структуру декору, форми та заг. еволюцію всіх видів тканин. Колекція тканин структурована у дві групи — для виготовлення одягу та для обладнання й оздоблення житла. Тут зберігаються комплекси нар. чол. та жін. одягу з різних сіл регіону, окремі компоненти одягу, різноманітні за композиційним вирішенням, орнаментикою, колірною гамою тканини, що представлені у вигляді запасок, поясів, хусток, переміток, верет, скатерок; цінні колекції поясів, килимів. Збірка різьби по дереву характеризує еволюцію розвитку різьби в краї протягом трьох століть. У музеї зберігаються різноманітні за формою та орнаментикою архіт. деталі, хрести, меблі, с.-г. знаряддя, предмети побуту, муз. інструменти. Серед них — одвірки дверей, сволоки у світлицях, мисники, жердки, ярма для волів, барильця, рахви, ложки, сільнички. Широко представлена творчість майстрів з таких осередків різьби по дереву, як
Річка, Яворів, Брустурів, Космач Косівського р-ну, Криворівня Верховинського р-ну, м. Косів. Худож. обробку металу та шкіри на Гуцульщині та Покутті, що розвинулася ще за часів Київської Русі, представлено у зібранні музею великим асортиментом металевих виробів хатнього вжитку, прикрас для одягу, деталей кінської збруї, зброї, оздоблених геометричним орнаментом, виконаних у техніці лиття, кування, гравірування, інкрустації тощо. У музейній збірці — різьблені рушниці, пістолі, порохівниці, декоровані металевими пластинками з нескладним геометричним орнаментом, колекція топірців, палиць, жін. нашийних прикрас, прикрас для одягу, тобівок, поясів та ін. Художню обробку шкіри, тісно пов’язану з мосяжництвом, репрезентовано кептарями, чол. торбинками, поясами, постолами, у декоруванні яких використовували капслі, колосочки, гудзики — «бовтиці», геометричний орнамент. Цікаву групу з колекцій музею становлять вироби з рогу 18 — поч. 20 ст. — порохівниці, ріжки, протички, гольники, муз. інструменти. Колекція худож. кераміки містить бл. 4 тис. виробів з кін. 18 ст. до наших днів з відомих осередків гончарства — міст Коломия, Косів, с. Пистинь Косівського р-ну і смт Кути. Найпоширенішим вир-вом було виготовлення вжиткового посуду — мисок, тарілок, збанків, колачів, свічників та кахлів для облицьовування печей. Найбільш повно представлена в музеї худож. кераміка Коломийщини. Найдавніші експонати колекції — кахлі невідомих майстрів кін. 18 ст. Особливо цінна збірка кахлів та скульптури малих форм. Збірка вишивки представляє один з найдавніших способів оздоблення одягу та предметів домашнього вжитку. Зразки вишитих орнаментів згруповано за геогр. принципом, з урахуванням найбільш характерних для кожної з місцевостей мотивів, композицій, колірних сполучень і технік виконання. Укомплектовано різноманітні орнаментальні мотиви вишивок — на чол. і жін. святкових, весільних, буденних, жалобних сорочках, на перемітках, сердаках, кептарях, кожухах, рушниках та ін. предме-
тах, виконаних техніками «низь», «хрестик», «стебнівка», «штапівка», «мережковий шов», з геометричними і рослинними орнаментами. Унікальною є збірка творів писанкового розпису — писанок — творів мініатюрного живопису, орнаментику яких збережено за язичницькими символами. Колекція налічує понад 6 тис. зразків з різних областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі та Польщі. Музей володіє також цінними колекціями археології, нумізматики, живопису. У зібранні музею зберігаються колекції творів відомих майстрів народної творчості, серед них вироби різьбярів — династії Шкрібляків, І.Балагурака, В.Девдюка, Ю. і С. Корпанюків, гончарів П.Баранюка, О.Бахметюка і П.Кошака, П.Цвілик, майстра худож. випалювання І.Грималюка, нар. майстрів-ткачів Ю.Бовича, Г.Василащук, М.Ганущака, Г.Герасимович, Й.Джуранюка, П.Клим, М.Сабадаш та ін. Музей організовує наук. та збиральницькі експедиції, виставки найрізноманітнішої тематики не тільки з України, а й з різних країн світу. 1987 на основі збірки писанкового розпису відкрито новий відділ (філіал) музею — єдиний у світі Музей писанкового розпису, для нього 2000 споруджено спец. будинок, центр. його частина має форму писанки висотою 13 м. Другий філіал — від. нар. мист-ва Гуцульщини в Косові. Літ.: Кобринська М. Український народний музей «Гуцульщина» імені о. Йосафата Кобринського в Коломиї. В кн.: «Над Прутом у лузі…». Коломия в спогадах. Торонто, 1962; Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. Путівник по музею в Коломиї. Ужгород, 1975; Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України: Становлення і розвиток. К., 1989; Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. Альбом. Автор-упоряд. О.А.Кратюк. К., 1991; Кобринський В. Спомини гуцульського музейника. «Пам’ятки України: Історія та культура». 1998, № 1; Рибалко О. В полоні системи. Володимир Кобринський та його музей у 1945—1952 роках. Там само. Л.Д. Федорова.
гар Великий—Київ—Галич (давній). Шлях пролягав з Києва через Заруб, Котельницю (нині с. Стара Котельня Андрушівського р-ну Житомир. обл.), «Чорні клобуки» (тер. Поросся; див. також Клобуки чорні), пд. волості Болоховської землі у напрямку на Теребовль, Галич (давній) і Коломию. 2) назва (відома з документів 1718) «тракту соляного» (ним возили покутську сіль «в головажнях»; див. Голважня) з Вінниці на Луку (нині село Немирівського р-ну), Ворошилівку (нині село Тиврівського р-ну; обидва Він. обл.) й на пд. від Бару, там цей шлях з’єднувався в напрямку на Коломию з Кучманським шляхом; 3) назва (відома з документів 1741) шляху «прасольною з Коломиї» (прасол — оптовий скупник худоби, с.-г. сировини тощо), він вів на Гвіздець, Городенку, Устечко (нині село Заліщицького р-ну), Товсте, Колиндяни, Пробіжну (нині обидва села Чортківського р-ну; усі Терноп. обл.), Гусятин, Сатанів, Проскурів (нині місто Хмельницький), Летичів, Новокостянтинів (нині село Летичівського р-ну Хмельн. обл.), Хмільник, Пиків (нині село Калинівського р-ну Він. обл.), Паволоч (нині село Попільнянського р-ну Житомир. обл.), Фастів і через Васильківський форпост (див. Васильків) прямував до Києва. Літ.: ПСРЛ, т. 2 (Ипатьевская), стб. 789. СПб., 1908; Рибинський В. До історії жидів на Лівобережній Україні в половині XVIII ст. В кн.: Збірник праць Жидівської історико-археографічної комісії ВУАН, кн. 1, додатки, № 6. К., 1928; Рыбаков Б.А. Торговля и торговые пути. В кн.: История культуры древней Руси, т. 1. М.—Л., 1951; Корінний М.М. Торговельні шляхи Переяславської землі. «Історичні дослідження. Вітчизняна історія», 1985, вип. 11; Моця В.П. Новые сведения о торговом пути из Булгара в Киев. В кн.: Земли Южной Руси в IX—XIV вв. (История и археология). Сборник научных трудов. К., 1985; Отамановський В.Д. Вінниця в XIV—XVII століттях: Історичне дослідження. Вінниця, 1993; Пришляк В. Середньовічні шляхи галицько-волинських земель в епоху Романовичів. В кн.: Галичина та Волинь у добу середньовіччя. До 800-річчя від дня народження Данила Галицького. Львів, 2001. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛОМИЙСЬКИЙ МУЗЕЙ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМЕНІ ОТЦЯ ЙОСАФАТА КОБРИНСЬКОГО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
