КОЛЛОНТАЙ (дівоче прізв. — Домонтович) Олександра Михайлівна (31(19).04.1872—09.03.1952) — парт. діячка, дипломат, публіцист. Н. в м. Санкт-Петербург у родині полковника Ген. штабу. Отримала домашню освіту. В 16 років склала іспити в Петерб. чол. г-зії, одержала право працювати вчителькою. З кін. 1890-х рр. — у рос. революц. русі. Учасниця революції 1905—1907. З 1908 — на еміграції. Вступила до Нім. соціал-демократ. партії, співробітничала з журналами багатьох країн світу, виступала з лекціями. На початку Першої світової війни заарештована в Німеччині, незабаром звільнена на прохання лідерів нім. соціал-демократів, після звільнення проживала в Норвегії та Швеції. Працювала в Міжнар. жін. соціаліст. секретаріаті. З 1915 — чл. РСДРП(б)—КПРС. З 1915 перебувала в США, де виступала з публічними лекціями. У берез. 1917 повернулася до Петрограда (нині м. С.-Петербург), була чл. виконкому Петрогр. ради робітн. і солдатських депутатів. Постійно виступала на мітингах. Її заклики до революц. радикалізму та «вільної любові» мали шалений успіх, насамперед серед військ. частин. Після Жовтневого перевороту у Петрограді 1917 працювала нар. комісаром держ. опіки в РНК РСФРР. Виступила проти Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 берез. 1918, на знак протесту залишила посаду в уряді. 1919 виїхала до чоловіка — П.Ди-
бенка — на пд. України, де служила нач. політвідділу Задніпровської червоної д-зії, наркомом пропаганди і агітації Кримської Радянської Соціалістичної Республіки, одночасно — чл. комісії ЦК КП(б)У з агітації і пропаганди серед жінок-робітниць. Незабаром за наполяганням В.Леніна отримала посаду нар. комісара агітації та пропаганди УСРР. Втекла з Києва перед захопленням його військами А.Денікіна та С.Петлюри на пароплаві без дозволу уряду Х.Раковського. Більше в Україну не повернулася. 1920 — зав. жін. відділу ЦК РКП(б). З 1921 — секретар Міжнар. жін. секретаріату при Комінтерні (див. Інтернаціонал Комуністичний). 1920—23 учасниця т. зв. робітничої опозиції в РКП(б). З 1923 — посол СРСР у Норвегії, з 1926 — у Мексиці, 1927—30 — знову в Норвегії, 1930—45 — посланець, потім посол у Швеції. 1944 вела переговори з Фінляндією про її вихід з Другої світової війни. З 1945 — радник МЗС СРСР. Була першою у світі жінкою-послом, що постійно підкреслювалося рад. пропагандою як свідчення переваг політики кер-ва Комуністичної партії по відношенню до жіноцтва. П. в м. Москва. Літ.: Иткина А.М. Революционер, трибун, дипломат. М., 1964; Шейнис З.C. Путь к вершине. Страницы жизни А.М. Коллонтай. М., 1987; Олесин М. Первая в мире. Биографический очерк об А.М. Коллонтай. М., 1990; Залесский К.А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. М., 2000. В.Ю. Васильєв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛЛОНТАЙ ОЛЕКСАНДРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
