КОЗОВА — с-ще міськ. типу Тернопільської області, райцентр. Розташов. на р. Коропець (прит. Дністра), за 36 км від обласного центру. Залізнична станція. Нас. 9,4 тис. осіб (2004). Перша згадка про це поселення в письмових джерелах датується 1440. Належало магнатському родові Потоцьких. На поч. 16 ст. поблизу було збудовано замок. Місцеві жителі страждали від татар. нападів, особливо спустошливими вони були 1515, 1575, 1589, 1621, 1626. Після 1650 м-ко набуло право самоврядування. У 1660-х рр. тут споруджено костьол. 1667 зруйноване турец. військами, після цього занепадає. Відроджується в серед. 18 ст. За інвентарем 1772, вважалося досить великим м-ком з розвинутим ремісництвом і торгівлею. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — в складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). Від 1857 до 1867 мало статус повітового центру. Під час Першої світової війни стало місцем жорстоких боїв і кілька разів переходило з рук у руки. Від 1920 — під владою Польщі. Тут працювали каменоломня, три млини, майстерні з вир-ва буд. матеріалів, глиняних, шкіряних, тютюнових виробів.
1939 возз’єднано разом з ін. укр. землями в складі УРСР. Від 1940 — райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з лип. 1941 до лип. 1944 було окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії. Від 1958 — с-ще міськ. типу. Літ.: ІМіС УРСР. Тернопільська область. К., 1973; Івченко А. Містечка України. К., 2000. В.В. Головко.
Козова. Костьол. 1669. Знищений 1979. Листівка початку 20 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
