КОЗІНЦЕВ Григорій Михайлович (22(09).03.1905—11.05.1973) — кінорежисер, сценарист. Нар. арт. СРСР (1964). Н. в м. Київ. Навч. в Акад. мист-в у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). 1919 був одним із фундаторів (разом з О.Каплером та С.Юткевичем) театру «Арлекін» у Києві, на сцені якого поставив низку спектаклів. 1921 разом з Л.Траубергом, С.Юткевичем організував кіногрупу «Фабрика ексцентричного актора» (ФЕКС). З 1924 — працював на кіноф-ці «Севзапкіно» (згодом «Ленфільм»). Спершу як режисер (спільно з Л.Траубергом) у жанрі «німого» кіно: фільми «Походження Октябрини» (1924), «Шинель», «Чортове колесо» (обидва — 1926), «С.В.Д.» (1927), «Новий Вавилон» (1929). З поч. 1930-х рр. як режисер поставив і зняв низку звукових фільмів: «Одна» (1931, у співавт. з Л.Траубергом), трилогія — «Юність Максима», «Повернення Максима», «Виборзька сторона» (1935—39, у співавт. з Л.Траубергом), «Пирогов» (1947), «Бєлінський» (1953), «Дон Кіхот» (1957), «Гамлет» (1964), «Король Лір» (1971) та ін. Працював як театральний режисер, зокрема здійснив постановку трагедій В.Шекспіра «Король Лір» (1941), «Отелло» (1943), «Гамлет» (1954) та ін. у ленінградських театрах. 1922—26 — викладав у майстерні ФЕКСу, 1926—32 — у Ленінгр. ін-ті сценічного мистецтва. З 1941 — у Всесоюзному держ. ін-ті кінематографії (з 1960 — проф. цього ін-ту). Лауреат Держ. премії СРСР (1941, 1948), Ленінської премії (1965). Нагороджений 2-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої революції та ін. нагородами. П. у м. Ленінград (нині м. С.Петербург). Тв.: Наш современник Вильям Шекспир. М.—Л, 1962; Глубокий экран. М., 1971; Из рабочих тетрадей. «Нева», 1973, № 11; Горящий миг: Из рабочих тетрадей кинорежиссера. «Литературное обозрение», 1979, № 4; Поднять потолок. Лекция во ВГИКе 28 апреля 1965 г. «Искусство кино», 1999, № 1. Літ.: Недоброво В. ФЭКС. Г.Козинцев. Л.Трауберг. М.—Л., 1928; Вайсфельд И. Г.Козинцев и Л.Трауберг. М., 1940; Добин К. Козинцев и Трауберг. М.—Л., 1963; Дрейден С. Полвека с Козинцевым. «Искусство кино», 1990, № 12; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗІНЦЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
