КОДАЦЬКА ПАЛАНКА — адм.тер. одиниця Вольностей Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734—75; див. також Паланка). Обіймала значну тер. — понад 12 тис. км2 на правобереж. Подніпров’ї. Входила до ядра запороз. володінь — найбільш залюдненої та економічно розвиненої зони. У її межах знаходилося понад тисячу зимівників, більшість з них належала найзаможнішим запорожцям. Центром паланки було м. Новий Кодак. Воно мало укріплення, потужний гарнізон та власну канцелярію. Це був також значний торг. осередок, тут проходили гучні ярмарки. У місті мешкало 673 родини «посполитих козаків» (1770ті рр.). Від самого початку існування паланки її землі стали об’єктом зазіхань рос. уряду, що волів анексувати їх під свої колонізаційні проекти (Нова Сербія, Новослобідський козацький полк). Від 1750 К.п. існувала в урізаному вигляді. Місцеві козаки кілька разів вдавалися до спроб (як мирних, так і збройних) вернути свої старі володіння, але їм цього не вдалося зробити. До числа найбільших населених пунктів паланки належали: Старий Кодак (див. Кодак), Половиця (нині в межах м. Дніпропетровськ), Микитине (існувало в р-ні м. Нікополь), Таромське (з 1938 — с-ще міськ. типу, нині знято з обліку), Карнаухівка (нині с-ще міськ. типу, підпорядковане Дніпроп. міськраді), Тритузне (нині село Солонянського р-ну), Романкове (існувало поблизу сучасного м. Дніпродзержинськ), Бородаївка, Мишурин Ріг
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОДАЦЬКА ПАЛАНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
