КОВЕЛЬ — місто обласного підпорядкування Волинської області, райцентр. Розташов. на р. Турія
(прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 67 тис. осіб (2006). Вперше згадується в писемних джерелах під 1310. Від серед. 14 ст. — вотчина литов. феодалів, наприкінці 16 ст. — вотчина польс. короля. 1505 споруджено дерев’яний Благовіщенський собор. 1515 польс. король Сигізмунд I надав місту магдебурзьке право. Також було дозволено щороку влаштовувати тут два ярмарки — на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього (14 верес. за ст. ст.) та на 4-й день після Різдва Христового. У 17 ст. — один з найбільших екон. і торг. центрів Зх. Волині. Після національної революції 1648—1676 залишився у складі Польщі. Магдебурзьке право було відібране. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до Російської імперії і став повітовим містом Волинської губернії. Влітку 1919 поблизу нього відбувалися бої Волин. д-зії Армії Української Народної Республіки з польс. військами. За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 у складі Зх. Волині відійшов до Польщі. 1939 об’єднаний з ін. укр. землями у складі УРСР, від 1940 — райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 28 черв. 1941 до 6 лип. 1944 був окупований гітлерівцями. У місті діяла антигітлерівська група. Неподалік міста проводило свою бойову операцію Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання під командуванням О.Федорова (див. Ковельський вузол).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОВЕЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
