КОВАЛЕВСЬКІ — старшинськошляхетський рід на Харківщині. Походив від козац. сотника Семена Ковалевського, який у серед. 17 ст. на чолі загону переселенців із с. Вільшани на Київщині (поблизу м. Богуслав) перейшов у Слобідську Україну і заснував там поселення, назване на згадку про рідне село — Вільшанами (нині с-ще міськ. типу Дергачівського р-ну Харків. обл.). Його син Василь (р. н. невід. — п. 1682) був харків. полковим обозним, а правнук Петро (р. н. невід. — п. 1828) — дослужився до полковника і мав синів — Євграфа (див. Євграф Ковалевський;
380 КОВАЛЕНКО
Грицько Коваленко.
гірничий інженер, міністр нар. освіти Російської імперії), Петра (1808—55; ген.-лейтенант, служив у гвард. артилерії, смертельно поранений під час Кримської війни 1853—1856), Єгора (див. Єгор Ковалевський; мандрівник, держ. діяч та письменник) і Михайла (р. н. і р. с. невід.). Син Євграфа Петровича — Михаїл Євграфович (1830—1884) — суд. діяч, чл. Держ. ради, сенатор (опікувався С.-Петерб. землеробною колонією для малолітніх злочинців; йому належить, за словами М.Василенка, заслуга в сприянні установленню правильних поглядів на нові суд. порядки й розвитку їх шляхом касаційної практики в дусі осн. засад судової реформи 1864). Племінник Єгора та Євграфа — Павло Михайлович (1823—1907) — гірничий інж., поет та худож. критик, служив на Луганському ливарному заводі, з 1850 — у відставці, жив у Швейцарії та Італії, де писав статті для ж. «Отечественные записки», ці статті згодом переробив, доповнив і видрукував як книгу «Этюды путешественника. Италия. Швейцария. Путешественники и путешествия» (СПб., 1864); повернувшись до Санкт-Петербурга, з 1859 друкував у журналах «Современник» і «Отечественные записки» переклади європ. поетів та оригінальні вірші; видав «Уголок Италии» (оповідання, «Современник», 1861, № 2), «Непрактичные люди» (повість, там само, 1864, № 11—12), «Итоги жизни» (повість, «Вестник Европы», 1883, № 1—3), «Встречи на жизненном пути» (спогади, «Исторический вестник», 1888, № 2—4). У 1920-х рр. відомий юрист та письменник. А.Коні в листі до літ. критика та письменника К.Чуковського згадує про доньку Павла Михайловича К. — Ольгу Павлівну, яка жила на той час у м. Гатчина (нині місто Ленінгр. обл., РФ), і просить допомогти їй у зв’язку з її тяжким становищем. Рід записано до 6-ї частини родовідної книги Харківської губернії. До цього роду також належав (за даними ЕУ, т. 3. Львів, 1994) Максим Максимович — соціолог, історик, правник та громад. діяч. Літ.: Ковалевские. В кн.: Энциклопедический словарь Ф.Брокгауза и И.Ефрона, т. 15. СПб., 1895; К.М.Е.
Там само; К.П.М. Там само; Слюсарський А.Г. Слобідська Україна. Історичний нарис. XVII—XVIII ст. Х., 1954; Чуковский К. Из воспоминаний. М., 1959. П.В. Голобуцький, Г.Й. Трутовський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОВАЛЕВСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
