КОБЗАРІ, бандуристи — співцімузиканти, які супроводжують свій спів грою на кобзі чи бандурі. Хоча слова «кобза» і «бандура» досить часто вживаються як синоніми, однак інструменти, які ними означуються, відрізняються один від одного. Кобза має вужчий, ніж бандура, корпус, коротшу шийку, меншу кількість струн. Наприкінці 16 — у 17 ст. її практично повністю витіснила бандура. Найдавніші письмові згадки про К. (зокрема про Чурила і Тарашку) є в польс. хроніках 15—16 ст. У 17 ст. багато К. були учасниками нац.-визвол. та антифеод. боротьби укр. народу. Вони складали й виконували думи та історичні українські пісні про подвиги нац. героїв, турец.татар. неволю, польс.-шляхетський гніт, закликали своїх слухачів на боротьбу за волю. Організовувалися в братства на зразок ремісничих цехів, мали свої звичаї, закони й особливу говірку, що була малозрозумілою для сторонніх. Після ліквідації козацтва змішалися з жебраками та лірни-
Кобзар з поводирем. Фронтиспіс до «Кобзаря» Т. Шевченка. Офорт В. Штернберга. 1840.
372 КОБИЛИЦЯ
Л. Кобилиця.
ками, які грою та співом випрошували милостиню. У 19 — на поч. 20 ст. своєю кобзарською майстерністю славилися, зокрема, А.Шут (р. н. невід. — п. 1873), О.Вересай (його думи добре знав Т.Шевченко, він же подарував йому свій «Кобзар»), І.Крюковський (1820—85), Ф.Холодний (1814—92), М.Кравченко (1858—1917). Популяризацією і відродженням мист-ва К. на поч. 20 ст. займався Г.Хоткевич. 1918 в Києві було створено 1-шу Укр. худож. капелу кобзарів (пізніше, від 1946 — Капела бандуристів УРСР, від 1951 — Держ. заслужена капела бандуристів УРСР, нині — Нац. заслужена капела бандуристів України ім. Г.Майбороди). Бандуристів готують у консерваторіях, ін-тах, муз. уч-щах і школах. Відомими майстрами кобзарської справи наприкінці 20 — поч. 21 ст. стали, зокрема, бандуристи В.Кушнерик, Є.Мовчан, В.Перепелюк, Є.Адамцевич. Літ.: Ємець В. Кобза та кобзарі. Берлін, 1923 (перевод. К., 1993); Кирдан Б.П., Омельченко А.Ф. Народні співці-музиканти на Україні. К., 1980; Лавров Ф.І. Кобзарі: Нарис з історії кобзарства на Україні. К., 1980; Немирович І. Взяв би я бандуру... Розповіді про сучасних кобзарів-бандуристів. К., 1986; Черемський К.П. Повернення традиції: З історії нищення кобзарства. Х., 1999. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОБЗАРІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
