КІШ ОХОРОНИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ЛАДУ, Кіш охорони республіки — спеціальне збройне формування Української Народної Республіки, що мало завдання «охороняти республіканський лад, внутрішній порядок і спокій в Українській Народній Республіці та забезпечувати вольності і права народу». Створене на підставі закону Директорії УНР від 28 лют. 1919. Підпорядковувалося безпосередньо міністрові внутр. справ. Його отаманом було призначено П.Богацького. Згідно із законами, постановами, розпорядженнями, наказами та ін. актами Директорії УНР, до діянь, які вважалися «посяганням на республіканський соціалістичний лад» і повинні були жорстко викорінюватися, належали, зокрема: 1) підбурювальна письмова чи усна агітація проти держ. устрою УНР, її самостійності, гол. командування, Директорії, її законів та установ у військ. частинах і серед нас., поширення брехливих чуток та прокламацій; 2) привласнення функцій влади різними орг-ціями, комісіями й к-тами; 3) заклики до федерації
чи з’єднання України з ін. д-вою; 4) випадки самочинних трусів, реквізицій, арештів і самосудів; 5) організація маніфестацій, зібрань на площах та вулицях; 6) нищення ф-к і з-дів, вирубування лісів, розкрадання військ. майна; 7) незаконне володіння зброєю; 8) саботаж. Згідно із законами Директорії, більшовицькі агітатори у військах, гетьман. агенти і найманці підлягали розстрілу «без слідства і суду на місці скоєння злочинства». Такою самою мала бути й доля осіб, схоплених під час пограбування, розбійництва чи збройних нападів. Згідно з актами Директорії (від 24 січ. 1919, 16 серп. 1919 та ін.), у місцевостях, де було оголошено стан облоги, дозволялися позасуд. репресії у вигляді вислання за межі УНР чи арешту на строк до 2 місяців. Остаточне рішення щодо усіх такого роду покарань затверджували старші начальники військ. частин, повітові та губернські комісари, міністр внутр. справ, а в особливих випадках — спец. особлива нарада у складі міністрів юстиції, військових і внутр. справ. Підрозділи коша, як і формування нар. міліції, створювались у контрольованих Директорією місцевостях і фактично діяли за правилами, встановленими статутом Державної варти Української Держави, затвердженим 9 серп. 1918. Чинність останнього, незважаючи на акти про скасування Держ. варти від 3 січ. 1919 та 4 січ. 1919, фактично була продовжена законом Директорії від 25 лип. 1919. Бійці коша брали участь у придушенні виступів проти С.Петлюри його власних отаманів у черв. 1919 та ін. збройних повстань. Кіш припинив існування восени 1920 після втрати Директорією влади на укр. землях. Літ.: Збірник пам’яті Симона Петлюри. Прага, 1930; ОмеляновичПавленко М. На Україні 1919 р. Прага, 1941; Мироненко О.М., Бенько О.П. Репресії на Україні за доби Директорії і утворення радянської влади (1919—1920). К., 1993; Бородич Л.В. Спеціальні військові й охоронні підрозділи Центральної Ради, Гетьманату і Директорії. «Історія України», 1999, № 17. О.М. Мироненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІШ ОХОРОНИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ЛАДУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
