КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ — адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена 10 січ. 1939. Розташов. на правобережжі Дніпра в центр. частині України в межиріччі Дніпра та Пд. Бугу. Межує на пн. з Черкаською областю, на зх. — з Вінницькою областю, на сх. — з Полтавською областю та Дніпропетровською областю, на пд. з Миколаївською областю й
332 КІРОВОГРАДСЬК
Будинок Кіровоградського краєзнавчого музею. Фото початку 21 ст.
Одеською областю. Тер. 24,6 тис. км2 (4,1 % від тер. України). Нас. 1067,2 тис. осіб (2006). Міське нас. — 61,1 %. Центр — м. Кіровоград. В області — 21 р-н, 12 міст, у т. ч. 4 обласного підпорядування, 26 с-щ міськ. типу. За нац. складом переважають українці (85 %), найбільша частка їх у пн. та пн.-сх. районах області. Росіяни складають 11 %, серед ін. національностей — молдовани, білоруси, болгари. Статус істор. населених місць мають міста: Кіровоград, Бобринець, Новомиргород, Новоукраїнка, Олександрія, смт Нова Прага. Більша частина її тер. лежить у межах пд. частини Придніпровської височини. За характером рельєфу — це пологохвиляста рівнина, розчленована ярами, балками та долинами річок (усього 438, у т. ч. 120 завдовжки понад 10 км кожна, належать до басейнів Дніпра та Пд. Бугу). На пн. сх. — Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Осн. корисні копалини — буре вугілля, торф, кварцити, руди, кілька родовищ уранових руд. На тер. області знайдено археологічні пам’ятки, що засвідчують побутування тут людини з часів палеоліту пізнього. У 16 — 1-й пол. 18 ст. степова частина земель області була володінням Запорозької Січі. Масове заселення тер. області почалося в 2-й пол. 18 ст. Сюди в пошуках кращої долі прибували селяни з ін. укр. земель, козаки та іноз. колоністи. 1751 уряд Російської імперії створив на Правобережжі Дніпра військ.-адм. одиницю — Нову Сербію, тут селили переважно вихідців з Балкан. 1754 на південному кордоні Нової Сербії було створено Новослобідський козацький полк, його
центром стала закладена тоді ж фортеця св. Єлизавети (від 1775 — м. Єлизаветград, нині м. Кіровоград). 1764 військові поселення ліквідували, а території Нової Сербії і Новослобідського козац. полку включили до складу новоствореної Новоросійської губернії. 1784—95 тер. сучасної К.о. перебувала у складі Катеринославського намісництва, 1795—97 — Вознесенського намісництва, 1797— 01 — Новорос. губ. 1802 вона відійшла до Миколаїв. губ. (від 1803 — Херсонська губернія). 1829—64 перебувала у віданні управління військ. поселень; 1865 знову відійшла до Херсон. губ. Із серед. 19 ст. Єлизаветград став одним з найрозвиненіших торг. і пром. центрів Пд. України. 1868—69 залізниця з’єднала його з Одесою та Кременчуком, а через 3 роки —з Харковом і Миколаєвом. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. він стає освіт. та культ. центром. Його процвітання позитивно позначилося на розвиткові всього навколишнього регіону. 1918 в околицях м. Єлизаветград були розміщені відділи січових стрільців, весною 1919 Єлизаветградщина була тереном боїв повстанців отамана Н.Григор’єва (див. Григор’єва повстання 1919) з більшовиками. 1920—21 тер. входила до складу Миколаївської губернії, 1923 утворено Єлизаветградську округу (див. Округи). 1932 одна частина тер. сучасної К.о. ввійшла до Київської області, а ін. — до Одес. області. 1937 частина тер., що входила до Одес. обл., відійшла до Дніпроп. та Миколаїв. областей. 1939 утворено К.о. На 1939 в області налічувалося 32 р-ни. У наступні роки їх кількість змінювалася: 1941 — 30, 1946 — 31, 1960 — 24, 1963 — 12, 1965 — 18, від 1972 —21. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 від 6 лип. 1941 до 22 берез. 1944 область була окупована гітлерівцями, входила до округу «Миколаїв» рейхскомісаріату «Україна». Тут діяли 5 партизан. загонів та 29 диверсійних груп. Звільнена в ході Кіровоградської наступальної операції 1944. Спеціалізація госп-ва області визначається аграрно-індустріальною специфікою регіону. Її
провідні галузі — харчова промсть (45 % валової продукції області), с.-г. машинобудування та будівельна індустрія. На Кіровоградщині народилося багато видатних людей, зокрема: театральні діячі І.Карпенко-Карий і М.Кропивницький; письменник і політик В.Винниченко, поет Є.Маланюк, композитор Ю.Мейтус, письменник Ю.Яновський, письменник та громад. діяч С.Плачинда. Осн. архіт. пам’ятки історії та арх-ри: курган з похованнями бронзового віку (2 тис. до н. е., с. Веселівка Новомиргородського р-ну), фортеця св. Єлизавети (1754) та Грецька церква (1812, обидві Кіровоград), Свято-Іллінська церква (1786, Новомиргород), Хрестовоздвиженська церква (19 ст., с. Розумівка Олександрівського р-ну), музей-заповідник «Хутір Надія». Літ.: Міщенко Г.П. Кіровоградська область. К., 1961; ІМіС Української РСР. Кіровоградська область. К., 1972; Кабузан В.Н. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII — первой половине XIX века (1719—1858 гг.). М., 1976; Юрченко А.Н. Записки краеведа. Кировоград, 1999; Кіровоградщина: історія і сучасність центру України, т. 1—2. Дніпропетровськ, 2005. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
