КІРОВОГРАДСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 — складова частина стратегічної наступальної операції Ставки ВГК зі звільнення в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 Правобережної України. Проведена військами 2-го Укр. фронту під командуванням ген. армії І.Конєва 5–16 січ. 1944. Здійснювалася за задумом Ставки ВГК в комплексі з операцією 1-го Укр. фронту на Житомирсько-Бердичівському напрямкові
(24 груд. 1943 — 14 січ. 1944). По завершенні Другої світової війни рад. історики почали штучно виокремлювати із задуманої як єдине ціле операції двох фронтів дві нібито самостійні фронтові операції: Житомирсько-Бердичівську та Кіровоградську. Планування й підготовка наступальних операцій зимової кампанії 1944 розпочалися у Ставці ВГК в листоп. 1943. На першому етапі операції війська 1-го та 2-го фронтів мали розгромити основні сили групи армій «Південь» і вийти на рубіж р. Пд. Буг. 1-й фронт повинен був завдати гол. удар по ворожих військах у Вінниці, допоміжні — по Рівному і Христинівці (нині місто Черкас. обл.), а 2-й фронт — по Кіровограді й Первомайську та частиною сил — по Христинівці, назустріч військам 1-го фронту для оточення й знищення великого ворожого угруповання у районі Канева, Умані, Сміли. Війська 1-го фронту розпочали наступ 24 груд. 1943 і до 12 січ. 1944 просунулись вперед на 200 км та перехопили основні шляхи відходу Канівського угруповання ворога. Проте військам 2-го фронту не вдалося виконати поставлені завдання. Затримавшись у боях за Кіровоград, вони 14 січня перебували за 120 км від Умані та станції Христинівка. У директиві Ставки від 16 січ. 1944 персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на І.Конєва. На початок січ. 1944 війська 2-го фронту (52-га армія, 4-та гвардійська армія, 53-тя армія, 5та гвардійська армія, 7-ма гвардійська армія, 57-ма армія, 37-ма армія (14 січ. 1944 передана до складу 3-го Укр. фронту), 5-та гвардійська танкова армія, 5-та повітряна армія) налічували 500 тис. осіб, бл. 500 танків і самохідних артилерійських установок, майже 7 тис. гармат і мінометів, понад 500 літаків. Противник мав тут 420 тис. осіб, 520 танків і штурмових гармат, понад 5 тис. гармат та мінометів, майже 500 літаків. Задум наступальної операції 2-го Укр. фронту полягав у тому, щоб силами 53-ї армії (командуючий — ген.-лейтенант І.Галанін), 5-ї гвардійської армії (командуючий — ген.-лейтенант
О.С.Жадов), 5-го гвардійського (командуючий — ген.-майор танкових військ Б.М.Скворцов) і 7го механізованого корпусів (командуючий — ген.-майор танкових військ Ф.Катков) обійти Кіровоград з пн., а силами 5-ї гвардійської танкової армії (командуючий — ген.-полк. танкових військ П.Ротмістров) та 7 гвардійської армії (командуючий — ген.-полк. М.Шумілов) обійти його з пд.-зх. й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступати на Первомайськ та вийти на рубіж р. Пд. Буг. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Укр. фронту на правому крилі завдавали 52-га армія (командуючий — ген.-лейтенант К.Коротєєв) і 4-та гвардійська армія (командуючий — ген.-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з’єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу. 5 січ. війська фронту за авіац. підтримки 5-ї повітряної армії (командуючий — ген.-лейтенант авіації С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху в 1-й день вони досягли на пн. від Кіровограда. Для розвитку успіху сюди було перегруповано 8-й механічний корпус 5-ї гвардійської
танкової армії. З метою завершення прориву оборони противника на пд. від Кіровограда у смузі 7-ї гвардійської армії були введені в дію 18-й і 29-й танк. корпуси 5-ї гвардійської танкової армії. На ранок 7 січ. рухомі з’єднання фронту обійшли Кіровоград з пн. та пд, перерізали осн. шляхи відходу противника. П’ять нім. дивізій опинилися в оточенні, проте їм вдалося організувати відхід. 8 січ. рад. війська увійшли до Кіровограда. В подальшому вони просунулися ще на 15—20 км. На уманському напрямку війська 52-ї армії та 4-ї гвардійської армії до 10 січ. просунулись до 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. 16 січ. наступ військ 2-го Укр. фронту був зупинений на рубежі: на сх. від Сміли, с. Грузьке (нині село Кіровогр. рну), північніше с. Новгородка (нині с-ще міськ. типу; обидва Кіровогр. обл.). В ході операції рад. війська звільнили Кіровоград та просунулись на зх. до 40—50 км. Проте завдання першого етапу операції з визволення Правобережної України повною мірою виконані не були. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та
2-го фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на м. Шпола (нині місто Черкас. обл.), що стало початком підготовки до проведення Корсунь-Шевченківської операції. Лит.: Разгром немецко-фашистских войск на Правобережной Украине (24 января — 17 апреля 1944 года), кн. 1. М., 1957; Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941— 1945 гг. М., 1961; Сборник документов Верховного Главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 4 (январь 1944 года – август 1945 года). М.: Воениздат, 1968; Грылев А.Н. Днепр — Карпаты — Крым. М., 1970.; Ротмистров П.А. Стальная гвардия. М., 1984.; Конев И.С. Записки командующего фронтом. М., 1991; Стратегические решения и вооруженные силы, т. 1. М., 1995. В.М. Грицюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІРОВОГРАДСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
