КІНОДОКУМЕНТОЗНАВСТВО (від грец. кйнЭщ — рухаю — та лат. documentum — документ) — спеціальна історична дисципліна, об’єктом дослідження якої є кінодокументи (кіносюжети, телерепортажі, кіно- і тележурнали, кіно- й телефільми, спец. випуски тощо). Кінодокументи наочно передають колорит епохи, динаміку подій, більш об’єктивно, ніж ін. джерела історичні, фіксують окремий момент або перебіг моментів істор. явища, забезпечують дослідника знанням обстановки та її деталей, які він не може почерпнути з будь-яких інших джерел. Статус історичного джерела кінодокумент отримав у 60-х рр. 20 ст. До кінодокументів застосовують заг. принципи критики істор. джерел, у разі необхідності їх зіставляють з ін. джерелами. Величезний потенціал численних кіноматеріалів як джерел істор. використовується сьогодні ще не повністю. Літ.: Листов В.С. История смотрит в объектив. М., 1974; ВолковЛаннит Л.Ф. История пишется объективом. М., 1980; Магидов В.М. Зримая память истории. М., 1984; Специальные исторические дисциплины: Учебное пособие. К., 1992; Маркітан Л. Кінофотодокументи як історичне джерело. В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірник наукових праць. К., 1997; Його ж. Джерела кінофотовідеодокументальні. В кн.: Джерелознавство історії України: Довідник. К., 1998. Л.П. Маркітан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІНОДОКУМЕНТОЗНАВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
