КІМЕРІЯ, Кімерійська земля (країна) — згадується давньогрец. істориком Геродотом в описі Скіфії як давня назва (до приходу скіфів у Пн. Причорномор’я) однієї з її складових земель. Є кілька гіпотез щодо локалізації цієї землі — в Пн. Причорномор’ї, на Кавказі, в Малій Азії. Археол. дослідження у степовій частині пд. України виявили тут численні пам’ятки генетично пов’язаних між собою сабатинівської культури (15—13 ст. до н. е.), білозерської культури (12 — 10 ст. до н. е.) та поховань пізніх кімерійців (9—7 ст. до н. е.). На думку укр. археологів, результати цих досліджень засвідчують, що тер. К. поступово розширювалась, а її ядром була степова частина України від пониззя Дунаю до Приазов’я, включаючи Крим. Літ.: Тереножкин А.И. Киммерийцы. К., 1976; Доватур А.И. и др. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. М., 1982; Черняков И.Т. СевероЗападное Причерноморье во второй половине II тысячелетия до н. э. К., 1985; Його ж. Стародавні народи на терені України. Кімерійці: міфи, історія, археологія. «Історія України» (Київ), 1997, № 23 (39); № 24 (40). І.Т. Черняков.
Кімерік. Городище.
н. е. Мало оборонні споруди та цитадель (з ворітьми й двома вежами), вони функціонували протягом 1 ст. до н. е. — 3 ст. н. е. Під час розкопок (розпочаті в 19 ст., від 1927 проводилися регулярно) тут відкрито житлові й госп. комплекси. Городище (на сх. схилі г. Опук) досліджувалося П.Дюбрюксом, Ю.Марті, І.Зеєст та І.Кругликовою. Літ.: Античные государства Северного Причерноморья. В кн.: Археология СССР. М., 1984; Археология Украинской ССР, т. 2. К., 1985. В.М. Зубар.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІМЕРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
