КІМЕРІЙЦІ (грец. — КйммЭсйпй) — найдавніший з відомих за писемними джерелами народ Пн. Причорномор’я. Відомості про нього (як і сама його назва — «кімерійці») дійшли до нас з грец., ассиро-вавилонських, іудейських і перських текстів. Клинописні повідомлення, поряд з даними поем Гомера та Біблії (Книга Буття — 8 ст. до н. е.), стоять першими серед писемних свідчень про К. Термін «кімерій-
Зображення кімерійця на грецькій вазі.
326 КІМЕРІК
Європи. Саме тут дослідники локалізують геогр. назви Кімерія та Кімерійський Боспор тощо. Писемні джерела дають змогу реконструювати події, пов’язані із місцеперебуванням К., їх вторгненнями на Кавказ і в Малу Азію, їх взаємовідносини з держ. утвореннями Давнього Сх., а також скіфами. Про етнічну належність К. відомо мало. Аналізуючи відомі власні імена К., лінгвісти дійшли висновку, що вони, очевидно, були іраномовним народом. Літ.: Тереножкин А.И. Киммерийцы. К., 1976; Махортых С.В. Киммерийцы на Северном Кавказе. К., 1994; Його ж. Культурные контакты населения Северного Причерноморья и центральной Европы в киммерийскую эпоху. К., 2003. С.В. Махортих.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІМЕРІЙЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
