«КИЕВСКАЯ СТАРИНА» — перший в Україні багатопрофільний істор. журнал. Виходив у Києві з 1882 до 1906, 1907 друкувався укр. мовою під назвою «Україна». Спроби реанімувати «К.с.» в УРСР у 1970-х рр. зазнали невдачі (1972 вдалося видрукувати лише 2 номери).
Заснований з ініціативи київ. громади (див. Громади) для оперативного висвітлення здобутків історичної науки, визначення напрямів дослідницьких пошуків, поширення істор. знань. За тематичним і хронологічним діапазонами охоплення істор. проблематики не мав і не має аналогів у фаховій періодиці. Видавався на кошти від пожертвувань громадівців та меценатів, а також за рахунок передплати. Першим редактором-видавцем був Ф.Лебединцев (1982— 87), потім часопис редагували О.Лашкевич (1887—89), Є.Кивлицький (1890—98), В.Науменко (1896—97). Помітний вплив на його роботу справляли В.Антонович, П.Житецький, О.Лазаревський, І.Петров, О.Левицький та ін. Всього вийшло 96 томів. У часописі широко представлена екон., політ. та соціальна проблематика, історія визвол. боротьби укр. народу. Значна питома вага в публікаціях належала давній укр. історії. За регіональною ознакою найбільш багатоаспектно представлена історія Лівобережної України за доби середньовіччя і Нового часу. Водночас значна увага приділялася вивченню істор. минулого Слобідської України, Правобережної України, Галичини. Широко висвітлювалась історія укр. козацтва, нац.-визвол. та державотвор-
чих змагань укр. народу, питання укр.-рос. й укр.-польс. відносин тощо. Часопис зробив вагомий внесок у розширення історикокраєзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні. Чимало уваги приділялося повсякденню, побуту українців. У церк.-істор. проблематиці, поряд із фрагментами з історії окремих храмів чи монастирів та описами церк. пам’яток, превалювали дослідження конфесійних відносин, церк.-громад. життя в укр. землях і пов’язаних з ними культ.-реліг. рухів. Регулярно вміщувалися розвідки з історії освіти й к-ри. Поєднуючи у своїй діяльності видавничу, дослідницьку та археогр. роботу, журнал ввів у наук. обіг значну кількість нового джерельного матеріалу. Додаткове інформаційне навантаження ніс ілюстративний ряд, який складався з портретів видатних істор. особистостей, зображень монастирів і церков, предметів повсякденного вжитку, одягу, зброї, археол. знахідок тощо. Регулярно вміщувалися рецензії, які стали взірцем толерантної наук. критики. Уже з перших номерів виразно окреслилося нац. спрямування часопису. Навколо нього згуртувалися найвидатніші представники тогочасної української історичної думки, етнографи, літератори, мовознавці. Основне його авторське ядро становили: Д.Багалій, В.Владимирський-Буданов, В.Іконников, І.Каманін, М.Костомаров, А.Скальковський, Д.Яворницький; археолог М.Білозерський; етнографи М.Сумцов, Ц.Нейман, Т.Рильський; мовознавці Б.Грінченко, В.Науменко, М.Петров, О.Потебня; письменники та драматурги Марко Вовчок, І.Карпенко-Карий, О.Кобилянська, М.Коцюбинський, Панас
319 КИЕВСКАЯ
Святкування 15-річчя від дня заснування «Киевской старины». Сидять (зліва направо): П. Житецький, О. Лазаревський, В. Тарновський, М. Чалий, М. Шугуров, В. Антонович, К. Михальчук, О. Стороженко, В. Щербина. Стоять: Є. Ківлицький, М. Василенко, В. Науменко, А. Дудка-Степович, Н. Молчановський, О. Левицький, М. Стороженко, В. Мякотін. Весна 1898.
320 КИЕВСКИЕ
Мирний, Леся Українка, І.Франко. Журнал був справжнім координаційним центром з якнайширших проблем українознавства. Від поч. 1900-х рр. кількість наук.-інформаційних публікацій на сторінках «К.с.» помітно зменшується, натомість частіше друкуються публіцистичні праці й белетристичні твори. Поступово журнал припинив свою діяльність. (Див. також «Київська старовина».) Літ.: Лазаревский А. Прежние изыскатели малорусской старины. «Киевская старина», 1897, т. 56, I отд., № 3; Данилов В.В. Литературные поминки. «Исторический вестник», 1907, т. 109, № 7/9; Павловский И.Ф. и др. Систематический указатель журнала «Киевская старина» (1882— 1906). Полтава, 1911; Грушевский М.С. Историография 1880—1890 гг. Лазаревский и кружок «Киевская старина». В кн.: Украинский народ в его прошлом и настоящем, т. 1. СПб., 1914; Житецький І. «Киевская старина» сорок років тому. Історичні нариси та спомини. В кн.: За сто літ, кн. 3. К., 1928; Короткий Ю.А. З історії створення першого історичного журналу на Україні (До 90-річчя виходу в світ першого номера журналу «Киевская старина»). «УІЖ», 1972, № 1; Антонович М. «Киевская старина». З приводу ювілеїв. «Український історик», 1983, № 2—4 (78—80); Матях В.М. Журнал «Киевская старина» і його місце в дослідженнях з української історичної медієвістики. В кн.: Проблеми української історичної медієвістики. Методологічні рекомендації. Теоретико-практичні розробки (Кам’янець-Подільський, травень 1989). К., 1990; Її ж. Біля витоків «Киевской старины» (До 110-річчя виходу першого номера журналу). «УІЖ», 1992, №1 . В.М. Матях.
«Кіевскія епархіальныя вўдомости». 1862, 1 января. Отдўлъ вторый». Перша сторінка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««КИЕВСКАЯ СТАРИНА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
