КИРИЛКІН Іван Тарасович (1890—26.03.1942) — керівник великих новобудов доби рад. індустріалізації. Н. в м. Александров-Грушевський (нині м. Шахти Ростовської обл., РФ) у шахтарській родині. Закінчив церковнопарафіяльну шк. Із 13-ти років почав працювати на шахті коногоном. Від 1913 — чл. РСДРП(б)— ВКП(б). 1925—26 — керуючий Рутченковськими рудниками. Від 1926 – дир. Макіївського металургійного комбінату, дещо пізніше працював у тресті «Південсталь». 1929—36 — нач. буд-ва і перший директор Новокраматорського з-ду важкого машинобудування (м. Краматорськ); опікувався також розвитком усього міста. Вивчав досвід орг-ції вир-ва на з-дах Великої Британії, Франції, США, Чехословаччини, Німеччини. 1935 нагороджений орденом Леніна. Делегат XVII з’їзду ВКП(б). Під його кер-вом починав свою діяльність М.Хрущов. 1936 обраний чл. ЦК ВКП(б) та ЦВК СРСР. У цьому ж році нарком важкої пром-сті СРСР С.Орджонікідзе своїм наказом від 29 трав. назначив його нач. управління буд-ва з-ду № 402 — це мало бути суднобудівне підпр-во та місто-супутник у районі Нікольського гирла Пн. Двіни поблизу Свято-Нікольського Корельського монастиря. Строк завершення буд-ва з-ду і пуск вирва на ньому були намічені на 1940 (фактично буд-во з-ду за-
вершилося 1939, починаючи з квіт. 1938 гідротех. роботи тут виконували в’язні створеного поблизу будови виправно-трудового табору НКВС; див. Гулаг). Спочатку і буд-во заводу, і містосупутник іменувалися Судострой (11 серпня 1938 місто отримало назву Молотовск, 12 вересня 1957 — Сєверодвінськ; сучасна назва з-ду — «Сєвмашпідприємство»). У квіт. 1937 опублікував книгу «Беломорский богатырь». 8 верес. 1938 за санкцією наркому внутр. справ СРСР Л.Берії К. був заарештований за звинуваченням в участі в контрреволюц. оргціях, шпигунстві й навмисному затягуванні строків завершення буд-ва з-ду. Слідство тривало понад 2,5 року. Під час досудового розслідування К. визнав усі висунуті проти нього звинувачення, однак у ході суд. слухань справи трибуналом Архангельського воєн. округу категорично відкинув їх, посилаючись на те, що слідчі вибивали з нього ці зізнання насильницькими методами. Суд не взяв до уваги цих обставин справи і 2 трав. 1941 засудив К. до позбавлення волі строком на 15 років і поразки в правах на 5 років. П. в ув’язненні у Вятлазі. 25 серпня 1956 реабілітований. 5 жовт. 1982 одна з нових вулиць м. Сєвероморськ Мурманської обл., РФ, названа ім’ям К., а 7 серп. 1988 на буд. № 13 цієї вулиці на честь К. встановлено меморіальну дошку. Меморіальну дошку на честь К. встановлено також у Сєверодвінську. У музеї історії Новокраматорського маш.-буд. з-ду зберігаються особисті речі І.Кирилкіна. Літ.: Шевченко А., Зайцев А. Новокраматорцы. Очерки истории Новокраматорского машиностроительного завода. Донецк, 1975; Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні (переважно на матеріалах Донбасу). Донецьк,1995; Її ж. Судьбы командиров советской индустрии. В кн.: Правда через годы.., вып. 3. Донецк, 1999; Я знаю: город будет. Северодвинск, 2006; Сайт «Возрожденные имена» при Российской национальной библиотеке, 2006; Сайт Музею історії Новокраматорського машинобудівного заводу, 2007. З.Г. Лихолобова, Р.г.
лит Київський, грек за походженням. Поставлений на митрополичу кафедру в київ. Софії (див. Софійський собор) у день Хрещення Господнього 6 січня 1225 (за ін. даними 1223). Перший з руських митрополитів, який у період лат. окупації Константинополя (див. Візантія) був поставлений нікейським патріархом Германом II. Канонічність призначення київ. митрополита в Нікеї піддавалася на Русі сумнівам. Збереглося тогочасне повідомлення про те, що, посилаючись на неканонічність поставлення К. I, митрополичий стіл намагався захопити волин. єпископ Іосаф. У літописних згадках про К. I наголошується на його дипломатичних здібностях, начитаності у Святому Письмі та дарі «учительства». Він щорічно брав участь у вшануванні пам’яті св. Феодосія Печерського, а отже, мав досить тісні взаємини з Печерським монастирем (див. Києво-Печерська лавра). Намагаючись подолати конфлікт між Церквою та світською владою навколо питання про інвеституру (право призначати на церк. посади), що тривав з кін. 12 ст., провів два церк. собори — у берез. 1227 у Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ) та у квіт. 1231 у Києві. Ці собори категорично заборонили висвячувати рабів (див. Рабство на українських землях) у священничеський сан, а також наклали заборону на втручання князів у церк. юрисдикцію. В умовах удільної роздробленості Русі це мало забезпечити єдність Церкви і її незалежність від світської влади на місцях, оскільки зловживання князями правом інвеститури призводило до того, що місцеві єпископи дедалі менше залежали від київ. митрополита. Іноді йому приписують авторство двох Повчань. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИРИЛКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
