Свято-Кирилівський храм при Павлівській психоневрологічній лікарні м. Київ. — пам’ятка арх-ри та монументального мист-ва нац. значення. Збереглася як частина родового Кирилівського монастиря, заснованого на честь св. Кирила Александрійського в урочищі Дорогожичі 1139 вел. кн. київ. Всеволодом Ольговичем. Бл. 1150 його дружина кн. Марія Мстиславівна закінчила буд-во при монастирі К.ц., яка стала князівською усипальнею Ольговичів. 1194 в церкві похований вел. кн. київ. Святослав Всеволодович — один з героїв «Слова о полку Ігоревім». Храм хрестоподібний у плані, триапсидний, тринефний, шестистовпний, спочатку був однобаневим. Кирилівський монастир, згідно з указом імп. Катерини II від 10 квіт. 1786, було закрито і на його тер. влаштовано лікарню для душевнохворих. Стіни храму зведені з плінфи системою порядкового мурування. Фасади членувалися пілястрами з півколонами. Тонкі півколонки прикрашали аркатуру на апсидах та підбанник. Площини фасадів мали фактуру цегляного мурування із затиранням швів. Косяки вікон і портали були розмальовані фресками (див. Фрески). Наприкінці 17 ст. споруджено чотири наріжні бані з бароковими верхами, зроблено карниз, зрубано півколони на пілястрах, на зх. фасаді побудовано два контрфорси. Сучасного архіт.-худож. вигляду з характерними рисами укр. бароко храм набув у серед. 18 ст., коли після пожежі 1734 проводилася перебудова споруд монастиря з участю І. Григоровича-Барського. Тоді були оздоблені ліпним орнаментальним декором фасади храму, на зх. фасаді зведено пишний бароковий фронтон хвилеподібного абрису. На місці дерев’яних монастирських споруд на тер. монастиря збудовано дзвіницю, трапезну, браму тощо. Від цього ансамблю, крім церкви, збереглися частина муру, наріжна вежа та два значно перебудовані корпуси. Храм має нартекс, у стінах якого знаходяться чотири ніші — аркасолії, де ще в серед. 17 ст. стояли князівські саркофаги.
Кирилівська церква. Вид з південного заходу. Фото початку 21 ст.
В інтер’єрі збереглося майже 800 м2 фрескових розписів, виконаних у серед. 12 ст., які були виявлені під час ремонту церкви 1860. Цей найповніший з числа тих, які збереглися донині, комплекс давньорус. стінопису 12 ст., репрезентує київ. школу монументального живопису. Фрескові зображення, розміщені в трьох регістрах, мають своєрідну іконографію. У нартексі церкви вперше в давньорус. храмах зображено «Страшний суд», сцени Апокаліпсиса, серед яких особливу увагу приділено зображенню «Пекла», написаному з нестримною фантазією. Більш канонічний характер мають розписи сх. ч. церкви. В апсиді намальовано Богоматір-Оранту, «Євхаристію» і «Святительський чин». У пн. апсиді — постаті святих, здебільшого македонських, у пд. — сцени з життя св. Афанасія Александрійського та св. Кирила Александрійського. У простінках барабана купола (розписи в куполі не збереглися), в парусах, на підпружних арках — апостоли, євангелісти і Севастійські муче-
Кирилівська церква. Ангел, що звиває небо. Фреска з нартексу. Середина 12 ст.
ники. На тріумфальній арці вівтаря — фрески «Благовіщення», «Стрітення», апостолів Петра і Павла. У двох великих композиціях на стінах над боковими входами — фрески «Успіння Богоматері» й «Різдво Христове», є мотиви фольклорного характеру. В гол. нефі на стовпах — зображення святих, переважно балканських, а також багатьох візант. та рус. святих воїнів, що пов’язано з військ. перемогою Всеволода Ольговича над киянами 1139 при Дорогожичах. Фрески відзначаються великими монументальними формами, широкою, енергійною манерою письма, в образах багатьох святих передані риси сучасників. Стилістично живопис 12 ст. близький до мист-ва слов’ян. народів Балкан, що є свідченням значного розширення творчих взаємин давньорус. майстрів, окрім візант., з ін. худож. школами. У 17 ст. у церкві був споруджений багатоярусний іконостас. Настінний живопис 17 ст. представлений портретом ігумена Василя (Красовського), розміщеним на пілоні пд. стіни. 1881—84 в церкві проводилися великі роботи з реставрації і поновлення стінопису, які виконували викладачі та учні Київської рисувальної школи М.Мурашка (І. Їжакевич, І. Селезньов, Х. Платонов, М. Пимоненко), а також видатний рос. худож. М.Врубель під кервом проф. мист-в Київ. ун-ту А.Прахова. Фрески 12 ст. було розчищено і частково записано олійним живописом. На місцях утраченого фрескового живопису виконувалися нові композиції олією. Пензлю М.Врубеля належать сцени «Зішестя Святого Духа на апостолів» та «Ангели з лабарами» на склепінні хорів, «Оплакування» в аркасолії нартекса та ікони для іконостаса, зробленого за ескізами А. Прахова: «Ісус Христос», «Святий Кирило», «Богоматір з дитям», «Святий Афанасій». Стародавній фресковий живопис і арх-ра церкви не раз реставровувалися. Остання реставрація провадилась 1965—80. К. ц. як унікальна пам’ятка арх-ри й монументального живопису 12—19 ст. займає видатне місце в історії вітчизн. культури і мист-ва. 1929 К. ц. проголошена історико-культ. заповідником; 1965
295 КИРИЛІВСЬКА
Богоматір з Немовлям. Ікона з іконостаса. Художник М. Врубель. 1884.
296 КИРИЛКІН
стала філією Держ. архіт.-істор. заповідника «Софійський музей», який 1990 одержав нову назву «Національний заповідник “Софія Київська”». На поч. 1990-х рр. відновилося богослужбове та парафіяльне життя. Водночас продовжує функціонувати як музей-заповідник. Літ.: Історія українського мистецтва, т. 1. К., 1966; Асєєв Ю.С. Мистецтво стародавнього Києва. К., 1969; Памятники градостроительства и архитектуры, т. 1. К., 1983; Марголіна І. Щодо заснування й освячення Кирилівської церкви в Києві. В кн.: Архітектурна спадщина України, вип. 3, ч. 1. К., 1996; Логвин Г. Кирилівський монастир. В кн.: Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання, кн. 1, т. 1. К., 1999; Пам’ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000. Р.І. Бондаренко, Н.Г. Ковпаненко.
Відбиток печатки митрополита Київського Кирила I. Прорис.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
