КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. жін. монастир, розташов. у Києві на Подолі, біля підніжжя Замкової гори (Киселівки). Спочатку був присвячений святим Флору і Лавру. Вперше згадується в джерелах під 1441. У 2-й пол. 16 ст. протопоп Яків Гулькевич відновив його і 1566 за указом польс. короля Сигізмунда II Августа отримав у довічне володіння. 1632 онук Якова — Богуш відмовився від прав на монастир, залишивши його в керуванні ігумені Агафії (Гуменицької). Після того, як на Печерську 1712 був ліквідований жін. Київський Свято-Вознесенський монастир, черниць цієї обителі перевели до Флорівського монастиря; останній отримав
Воскресенська церква-ротонда Київського Свято-Флорівського Вознесенського монастиря. Фото початку 21 ст.
церква, збудована на Замковій горі (знесена 1936). Серед святинь монастиря особливо відомою була чудотворна Руднянська ікона Пресвятої Богородиці (принесена в обитель 1689, втрачена в рад. часи). 1828 при монастирі було засновано лікарню, 1870 — церк.-парафіяльну школу. На поч. 20 ст. в обителі було 132 черниці і 674 послушниці. 1929 рад. власті закрили монастир. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації Києва (восени 1941) обитель відновила свою діяльність і з того часу її не припиняла. Нині монастир належить УПЦ (МП), у ньому разом з послушницями налічується бл. 170 сестер. Літ.: Маниковский Ф. Исторически-статистическое описание КиевоФлоровского Вознесенского женского монастыря. К., 1894; Флоровский монастырь. В кн.: Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 1. К., 1983; Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII—XVIII ст. Львів, 1996; Дятлов В. Монастыри Украинской Православной Церкви. Справочник-путеводитель. К., 1997; Реутов А. Флорівський монастир. У вид.: Храми Києва (енциклопедія на компакт-диску). К., 2001. Д.Я. Вортман.
Київський СвятоФлорівський Вознесенський монастир. Ротонда над джерелом. Фото початку 20 ст. Київський СвятоФлорівський Вознесенський монастир. Літографія В. Барвитова. 2-га половина 19 ст.
Київський Свято-Флорівський Вознесенський монастир. Вознесенський собор. Фото початку 21 ст.
сучасну назву й успадкував великі земельні володіння Вознесенського монастиря. Згодом тут почали зводити муровані будівлі: 1732 було освячено нову барокову Вознесенську церкву, 1740 споруджено дзвіницю. У 2-й пол. 18 ст. монастир завдяки ігумені Олені (баронесі де Жанті) став видатним осередком літургійного гаптування. 1758 тут постриглася під іменем Нектарії, а 1767 прийняла схиму Наталія Долгорукова (вдова кн. І.Долгорукова, відома як перша жінка-мемуаристка в історії Росії). Сучасний ансамбль монастиря склався після пожежі 1811, тоді за проектом А.Меленського замість згорілих дерев’яних споруд тут побудували нові кам’яниці в стилі ампір, зокрема лікарняну Воскресенську церкву-ротонду (1824) та келії. 1844 до них додалася церква на честь Казанської ікони Богородиці, а 1857 — кладовищенська Свято-Троїцька
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
