КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ (КВО). 1. Від 1862 до 1917. Ств. 1862 на тер. Київської губернії, Волинської губернії та Подільської губернії (без Балтського пов.). 1869 Хотинський пов. Бессарабської обл. з Одеського військового округу був переданий у КВО. 1888 у зв’язку з ліквідацією Харківського військового округу КВО був поширений також на тер. Харківської губернії, Чернігівської губернії, Полтавської губернії та Курської губернії. Дніпро розділяв округ на 2 ч. — сх. і зх. Пд. частина зх. половини КВО включала частину Пд.-Зх. театру військ. дій на прикордонні з австрійс. кордоном. На сх. половині військ. дії не планувалися, але разом із задніпровськими губерніями ця тер. була базою всієї зх. прикордонної смуги. На 15 серп. 1896 у КВО було 166 батальйонів, 73 ескадрони, 48 сотень, 434 одиниці техніки, 24 комендатури, 2 шпиталі, 5 лазаретів та ін. Тер. КВО перетинали залізниці: Київ—Козятин (нині місто Він. обл.) —Здолбунів—Ковель; Київ— Сарни—Ковель—Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь); шосейна дорога — Київ—Житомир— Рівне—Брест-Литовськ з короткими відгалуженнями в р-ні Рівного і Луцька в напрямку кордону. КВО розділявся також на 3 прикордонні райони — Пн., Пд. і Придніпровський. 1907 із складу КВО до Варшавського військ. округу відійшов Володимиро-Волинський пов. разом з повітовим містом і Ковельський пов. Волин. губ. Головнокоманд. КВО від 1889 був М.Драгомиров — військ. теоретик і провідний педагог, ген. від інфантерії від 1891. 1898 він стає також київ., подільським і волин. ген.-губернатором. Його система військ. навчання справила великий вплив на бойову підготовку військ. Проте 1902 М.Драгомиров був позбавлений царської милості, а його система не отримала заг. поширення. 1917 КВО був ліквідований. Літ.: Россия. Генштаб. Киевский военный округ. К., 1896; Столетие военного министерства. Исторический
2. Від 1919. Заснований згідно з наказом наркома з військ. справ УСРР від 12 берез. 1919 на тер. Київ. і Черніг., а пізніше Подільської, Волин. губерній, Херсонської губернії і Одеської губернії. Гол. завданням КВО було проведення мобілізації укр. нас., формування нових частин РСЧА (див. Радянська армія) та навчання особового складу військ. справі. Управління округу знаходилося в Києві. Після падіння рад. влади в Україні 23 серп. 1919 КВО було розформовано. Відновлений РВР Республіки 23 січ. 1920 на тер. Київ., Черніг., Подільської, Волин. і Херсон. губерній. Займався мобілізацією резервів до Червоної армії, яка в цей час воювала з Польщею та Армією Української Народної Республіки, а також боровся з повстанським рухом в Україні (див. Повстанський рух в Україні 1918—1922). У груд. 1920 управління КВО об’єднано з управлінням Пд.-Зх. округу. До округу було включено тер. Полтав. і Кременчуцької губерній. У квіт. 1922 КВО було ліквідовано, а його командуючому підпорядковані Збройні Сили України і Криму (ЗСУіК). Пізніше ЗСУіК було переформовано в Пд.-Зх. округ, який у червні 1922 був перейм. в Український військовий округ (УВО). Знову відновлений 1935 після поділу УВО. Постановою Гол. військ. ради РСЧА від 26 лип. 1938 перетворений на Київ. особливий військ. округ (КОВО). Сформовані на базі КОВО чотири армійські групи надалі перетворені в П’яту армію, Шосту армію, Дванадцяту армію та армійську кавалерійс. групу. У вересні 1939 на базі управління КОВО було створено Український фронт, війська якого брали участь у радянсько-польській війні 1939. Кілька частин і з’єднань КОВО брали участь у радянськофінляндській війні 1939—1940, поході РСЧА в Бессарабію та Буковину Північну 1940. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 на базі КОВО створено Південно-Захід-
256 КИЇВСЬКИЙ
Колекції Київського воєнно-історичного музею на площі перед Маріїнським палацом. 23 червня 1918.
Б.І. Вершилов, художній керівник Київського державного єврейського театру.
ний фронт. 10 верес. 1941 управління КОВО було розформоване, відновлене як управління КВО 15 жовт. 1943. Війська округу відзначилися в боротьбі проти гітлерівських загарбників, їх також активно використовував комуніст. режим для придушення повстанського руху в зх. регіонах України. Надалі тер. КВО постійно змінювалася, 1977 вона охоплювала Ворошиловградську (нині Луган.), Дніпроп., Донец., Київ., Кіровогр., Полтав., Сум., Харків., Черкас. та Черніг. області УРСР. Управління КВО — у м. Київ. Після розвалу СРСР війська КВО підпорядковані Головнокоманд. ЗС України. На базі КВО, Одеського військового округу, Прикарпатського військового округу та сил Чорноморського флоту відбулася розбудова Збройних Сил України. Літ.: Киевский Краснознаменный. История Краснознаменного Киевского военного округа. 1919—1972. М., 1974. Л.В. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
