КИЇВСЬКЕ (СІЧНЕВЕ) ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918 — збройний виступ, організований Київ. к-том Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) проти Української Центральної Ради. Планувалося на час підходу до Києва рад. військ у ході війни рад. Росії проти УНР 1917—18. Розпочалося в ніч з 28(15) на 29(16) січ. 1918 виступом на з-ді «Арсенал». До арсенальців приєдналися солдати деяких укр. полків та робітники кількох підпр-в. Вранці 29(16) січ. представники Київських рад робітн. і солдатських депутатів розпочали переговори з УЦР. Вони передали ультимативні вимоги повсталих: передати владу радам і роззброїти укр. військ. частини. УЦР відхилила їх і натомість зажадала беззастережної капітуляції. З вечора 29(16) січ. поновилися збройні сутички. Вони точилися на Печерську, Шулявці, Деміївці, а також у центрі міста. Січневе повстання тривало до 4 лют. (22 січ.) і закінчилось перемогою УЦР. Але на цей час до Києва вже наближались більшовицькі загони під командою М.Муравйова. Після 5-денного артилер. обстрілу 8 лют. (26 січ.) вони захопили місто. Літ.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали, т. 2. К., 1997. О.Д. Бойко.
терес до пд. і зх. слов’ян й організувати допомогу балканським слов’ян. народам у боротьбі проти Османської імперії. До 1877 офіційно називалося Київ. від. Моск. слов’ян. к-ту. У різні часи т-во очолювали вчені-славісти М.Рігельман, О.Котляревський, М.Глоке, Т.Флоринський. Чл. були В.Антонович, М.Бунге, М.Сперанський, А.Степович, Ф.Тітов, меценат Б.Ханенко та ін. 1903 т-во мало 26 почесних, 7 довічних, 289 дійсних чл. у різних містах України. Сприяло вирішенню справ пд. слов’ян-емігрантів, надавало кошти на навч. слов’янстудентів з цього середовища. Жін. від-ня (1889) розподіляло допомогу між пд. слов’янками — вихованками київ. навч. закладів. Під час нац.-визвол. повстань на Балканах 1875—76 та російськотурецької війни 1877—1878 т-во допомагало в спорядженні та відправці добровольців, надавало допомогу потерпілим пд. слов’янам. Доброчинні кошти збиралися від лекційної, викладацької та ін. діяльності, особистих внесків чл. т-ва (особливо М.Рігельмана). Чл. т-ва вели активну наук. роботу, здійснювали дослідні поїздки на Балкани, в Чехію, ін. слов’ян. країни. За його ініціативою в міськ. публічній б-ці відкрили відділ для книг і журналів зі слов’ян. країн. Т-во видало 5 вип. «Слов’янського щорічника» (1876, 1878, 1880, 1882, 1884), дві кн. «Слов’янської розмови» (1888, 1891), літ.-наук. зб. «Світання» (1893), деякі праці своїх чл., з серед. 1870-х рр. брало участь у фінансуванні видання у Львові сусп.-політ. та літ. часопису москвофільського спрямування (див. Москвофільство) «Слово» (виходив до 1887). Літ.: Колмаков Н. Очерк деятельности Киевского славянского благотворительного общества за 25 лет его существования 1869—1894. К., 1894; Павлюченко О.В. Україна в російськоюгослов’янських суспільних зв’язках (друга половина ХIХ — початок ХХ ст.). К., 1992. К.В. Колибанова.
На початковому етапі не виявило активності, було тільки створено мережу недільних шкіл. Статус та значення К.т.г. докорінно змінюються, коли 1898 його очолив В.Науменко — діяльність т-ва набуває загальнонац. характеру. До дійсних його чл. належали: М.Василенко, Б.Грінченко, В.Дурдуківський, О.Косач, І.Лучицький, Є.Чикаленко та ін. Тільки 1900 до нього вступило 63 нових чл., на 1901 воно налічувало 366 дійсних та 17 почесних чл., 1902 — 463 чл. Від 1900 при К.т.г. починають працювати видавнича та шкільна комісії. За 7 років видавнича комісія видала 15 брошур. Чл. шкільної комісії було складено унікальне зібр. посібників у справах нар. освіти. У Києві було 5 недільних шк.: 2 — для чоловіків, 2 — жіночі й 1 — мішана. Їх відвідували 750 учнів, у них працювало 96 учителів, кожна школа мала власну б-ку. Найважливіші досягнення К.т.г. — створення на всіх укр. землях у межах Російської імперії мережі б-к на гроші книговидавця Ф.Павленкова та буд-во Нар. дому, який був центром укр. просвіти до 1906. Б-ки почали відкриватися з 1901 на гроші, які рос. книговидавець Ф.Павленков заповів для цієї мети. Створювалися вони дуже швидко, їх вартість дорівнювала 100 рублів кожна. До 1908 укомплектовано 204 б-ки, ще на 50 був накладений арешт. Клопотанням чл. К.т.г. був досягнутий дозвіл на закладення на Троїцькій площі Нар. дому (архіт. Г.Антоновський; заг. вартість будва — 50 тис. руб., з них 25 тис. руб. — нар. пожертви). З відкриттям Нар. дому 15 листоп. 1902 К.т.г. отримало власне помешкання з лекторієм, театральною сценою, б-кою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКЕ (СІЧНЕВЕ) ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
