КИЇВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО — адм.-тер. одиниця у 80—90-х рр. 18 ст. на тер. України. К.н. було утворене за указом імп. Катерини II від 27(16) листоп. 1781, що остаточно скасував залишки автономії Гетьманщини та її полковосотенний адм.-політ. і військ. устрій (див. Полковий устрій, Сотенний устрій). До складу К.н. була включена тер. Київського полку, Переяславського полку, Лубенського полку і Миргородського полку. Поділялося на 11 повітів: Київ., Острозький, Козелецький, Переяслав., Пирятинський, Лубенський, Миргород., Хорольський, Градизький, Золотоніський, Голтвянський. До К.н. 1796 було приєднано міста Канів, Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський), Богуслав і Димер, які стали повітовими. Вищою ланкою царської адміністрації на тер. К.н. було намісницьке правління в м. Київ на чолі з намісником, що призначався безпосередньо імпе-
ратрицею. Разом із Чернігівським намісництвом і Новгород-Сіверським намісництвом К.н. складало Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого було поставлено ген.-фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського. За указом імп. Павла I від 23(12) груд. 1796 К.н. та ін. намісництва ліквідовано. Його тер. увійшла переважно до відновленої Київської губернії та новоств. Малоросійської губернії. Літ.: Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине ХVIII в. К., 1988. О.І. Путро.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
