КИЗЯ Лука Єгорович (21.02.1921 — 29.12.1974) — учасник партизан. руху, дослідник історії Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, канд. істор. н. Н. в с. Жихове (нині село Середино-Будського р-ну Сум. обл.). Закінчив Черніг. учительський ін-т (1940) та Київ. пед. ін-т (1948). Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 — був спочатку комісаром партизан. загону, потім — з’єднання партизан. загонів, а також чл. штабу партизан. руху Рівнен. обл., секретарем підпільного райкому та Рівнен. обкому КП(б)У. 1944—51 — дир. респ. виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників». 1951—56 — голова правління Укр. т-ва культ. зв’язків, доц. Київ. ун-ту; 1956—59 та 1965—67 — заст. міністра вищої і серед. спец. освіти; 1961—64 — постійний представник України при ООН; 1959—61 та 1967—74 — ст. н. с. Ін-ту історії АН УРСР. Автор праць: «Народні месники» (Львів, 1960), «Основные вопро-
сы партизанского движения на Украине в период Великой Отечественной войны (1941—1945)» (К., 1965) та ін. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора та ін. нагородами. П. у м. Київ. Літ.: Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики», вип. 1. К., 1998. О.В. Корнієвська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЗЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
