КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ — культ.-освіт. осередок, провідний центр друкарства в Україні в 17—18 ст. Заснована 1615 архімандритом Києво-Печерської лаври Єлисеєм (Плетенець-
Друкарня Києво-Печерської лаври. З гравюри на міді. 1758.
«Часословъ». Видання КиєвоПечерської друкарні. 1616. Титульний аркуш.
орнаментом. Застосовувався двоколірний друк, різноманітні шрифти. Серед художників-граверів вирізнялися Памво (Беринда), Тимофій Петрович, Ілля (автор понад 500 ілюстрацій до Біблії, яка так і не була видана), Прокопій, Іван Щирський, О.Тарасевич, Л.Тарасевич, Н.Зубрицький та ін. До кращих ілюстрованих видань належать Анфологіон (1619), Тріодіон (1631), Євангеліє учительне (1637), Требник (1646; див. «Требник» Петра Могили), Патерик КиєвоПечерський (1661). Друкарня також видавала окремі граверні відбитки. У книжній графіці, як і в літ., простежується становлення і розвиток нового худож. стилю — бароко. Високим худож. рівнем відзначалися й оправи київ. друків. Проте внаслідок репресивного указу Найсвятішого Синоду (див. Синод; 21 лют. 1721), за яким друкарням на Лівобережній Україні дозволялося друкувати лише церковнослужебну літ., звіривши її попередньо з синодальними виданнями, репертуар видань К.-П.д. значно звузився. Осн. увага приділялася тепер друкуванню книг для потреб церк. служби, видавалися також букварі, моральнодидактична літ. Не маючи змоги розширити репертуар за рахунок світської літ., видавці значну увагу звертали на худож. оформлення та удосконалення поліграфічної техніки. Особливо вирізняються мистецьким оздобленням та друком Апостол 1722, Псалтир
1728, Часослов 1751 та ін., тези диспутів у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). З друкарнею пов’язана діяльність таких відомих граверів, як Г.Левицький, Аверкій Козачківський. 1787 для потреб Київ. акад. при друкарні відкрито філію, де друкувалися гражданським шрифтом граматики, проповіді Іоанна (Леванди), згодом істор. описи Києва, Софійського собору та Києво-Печерської лаври, календарі. На поч. 19 ст. розвиткові гражданського книгодрукування сприяв митрополит Київський Євгеній (Болховітінов). Друкарня продовжувала видавати підручники для нар. та духовних уч-щ. Під час польського повстання 1863—1864 в друкарні таємно надрукували відозву до селян «Золота грамота», газ. «Великорус» і «Одродження». У 19 ст. друкарня була організованим і прибутковим підпр-вом, видавала церковнослужебну та богословську літ., букварі, житія, повчання, календарі, обслуговувала Київську духовну академію, друкувала «Воскресные чтения», «Труды Киевской духовной академии», окремі граверні відбитки — Печерської Божої матері, св. Варвари великомучениці, види Києво-Печерської лаври, київ. монастирів. Її видання користувалися популярністю і авторитетом у країнах правосл. ареалу, справляли вплив на розвиток поліграфії в Рос. д-ві. У Москві в 2-й пол. 17 ст. існувала спеціальна книжна лавка києвопечерських друків. При друкарні працювала палітурна майстерня. Обкладинки видань також вирізнялися високим худож. смаком. Припинила діяльність 1918. У приміщенні друкарні з 1972 діє Музей книги і друкарства України. Літ.: Троцкий П. Типография Киево-Печерской лавры. В кн.: Труды Киевской духовной академии, т. 1—2. К., 1865; Титов Ф. Типография Киево-Печерской лавры. Исторический очерк (1606—1616—1721), т. 1. К., 1915; Маслов С.І. Українська друкова-
на книга ХVI—ХVIII вв. К., 1925; Українська книга ХVI—ХVII—ХVIII ст. К., 1926; Книга і друкарство на Україні. К., 1965; Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. М., 1981; Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні, кн. 1—2. Львів, 1981—86; Степовик Д.В. Українська графіка ХVI—ХVIII століть. Еволюція образної системи. К., 1982; Огієнко І.І. Історія українського друкарства. К., 1994; Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002; Кагамлик С. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури (XVII—XVIII ст.). К., 2005. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
