КЕНАСА — храмова споруда караїмів. Термін «кенаса» походить від слова «бейт-кнесет», що мовою іврит означає «дім зібрань»; у 20 ст. він істотно потіснив два
стині були розташов. лави для літніх осіб та тих, хто перебував у траурі; на хорах облаштовувалося закрите місце для жінок; ззовні до них могла прибудовуватися крита галерея — «азара»). Свого часу розрізнялися соборні кенаси, у них відбувалося богослужіння в святкові дні, та малі кенаси, в яких відбувалися молитви в будні дні (у Чуфут-Кале та Євпаторії соборні кенаси розташовані поряд з малими кенасами). Літ.: Караимская народная энциклопедия, т. 1. М., 1995; Караи (крымские караимы): История, культура, святыни. Симферополь, 2000. О.І. Галенко.
Караїмська кенаса у м. Київ. Архітектор В.Городецький. Фото початку 20 ст.
Кемі-обинська культура. Кераміка.
Кемі-обинська культура. Вироби із кременю, каменю та металу.
ін. терміни, які раніше вживалися поряд з ним для означення тих же споруд, — «синагога» та «ишкола». Наприкінці 19 ст. на тер. Російської імперії налічувалося 20 кенас, із них 11 — у Криму. Існування караїмських храмів у Криму (у Кафі; нині м. Феодосія) вперше засвідчене Й.Шільтбергером на поч. 15 ст. Тогочасні конструкція та інтер’єр кенас були подібні до синагог раввіністів і являли собою базиліки, зазвичай споруджені з тесаного каменю і орієнтовані з пн. на пд. (у їхній пд. частині знаходився вівтар — «гехал», тут зберігалися сувої Тори, середня частина — «шулхан» — призначалася для молитов дорослих чоловіків, у пн.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЕНАСА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
