КВІТКА Климентій Васильович (05.02(23.01).1880—19.09.1953) — правознавець, етнограф, фольклорист, музикознавець. Чоловік Лесі Українки. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1902). Прослухав також кілька лекційних курсів на історико-філол. ф-ті цього ж ун-ту, закінчив Київ. муз. уч-ще. Працював пом. секретаря 2-го цивільного від-ня окружного суду в м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії), в. о. помічника секретаря Тифліської суд. палати (з квіт. 1903), секретарем Тифліського окружного суду (з берез. 1904). Восени 1905 виїхав у відпустку до Києва, а наприкінці року обійняв посаду пом. секретаря 8-го від-ня Київ. окружного суду. В лют.—черв. 1906 був відряджений у розпорядження суд. слідчого 3-ї дільниці Черкаського округу, згодом завідував камерою окремих вимог у Києві, а в листоп. 1906 — лют. 1907 перебував у розпорядженні голови з’їзду мирових суддів Радомишльського округу. 7 серп. (25 лип.) 1907 вінчався в Києві з Ларисою Косач (Лесею Українкою). У верес.
Квітка К.В. «Професіональні народні співці й музиканти на Україні: Програма для досліду їх діяльности й побуту». К., 1924. Титульний аркуш.
1907 після кількамісячної хвороби подав у відставку. Через важкий стан здоров’я як свого, так і дружини змушений був оселитися в Криму, а згодом на Кавказі. Ще з студентських років збирав муз. фольклор, опублікував низку наук.-літ. праць. У роки революції 1905—1907 захопився вивченням проблем конституційного права. Опублікував популярні брошури (одні з перших у Росії юрид. праць укр. мовою): «Початки науки про права конституційні» (С.-Петербург, 1906) та «Права що до виборів / за В.В. Водовозовим написав К. Квітка» (С.-Петербург, 1906), а також статті «Вільність віри» («Рідний край», 1906, № 9), «Про громадські вільності» («Громадська думка», 1906, № 17), «Вільність громадянська» («Громадська думка», 1906, № 21). У лют. 1908 повернувся на держ. службу і був призначений пом. слідчого Ялтинського повіту, а з жовт. 1908 — пом. мирового судді в м. Телаві, потім у м. Кутаїсі, містечку Хоні та знов у м. Кутаїсі. Після смерті дружини (1913) був переведений до Макіївки слідчим 8-ї дільниці Таганрозького окружного суду. Від берез. 1915 — мировий суддя Ахалцихського від-ня Тифліського окружного суду, з лют. 1916 — мировий суддя Чигиринського суд. мирового округу. За Української Центральної Ради — співробітник кодифікаційного відділу ген. секретарства суд. справ (з верес. 1917), товариш (заст.) ген. секретаря суд. справ (з листоп. 1917), товариш міністра суд. справ Української Народної Республіки (з берез. 1918). Один з ініціаторів створення Укр. правничого т-ва в Києві. За Української Держави у трав.—жовт. 1918 брав активну участь у створеній мін-вом суд. справ комісії з питань правничої термінології, очолював її лексикографічну секцію. Надалі відійшов від юрид. діяльності. Викладав у Київ. вищому муз.-драм. ін-ті, був наук. співробітником з окремим дорученням ВУАН (1920—1921; нині Національна академія наук України), очолював Кабінет муз. етнографії Фольклорно-етногр. комісії ВУАН (з 1922), був штатним співробітником Комісії історичної пісенності (з 1928). 1933 пе-
реїхав до Москви. Працював проф. Моск. консерваторії. Репресований, 1934—35 відбував покарання в Карагандинському управлінні таборів. Від 1936 співробітник Наук.-дослідного муз. ін-ту в Москві, з 1937 очолював Кабінет для вивчення муз. творчості народів СРСР. У різний час опублікував бл. 50 наук. праць з музикознавства та етнографії, зокрема: «Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем» («Етнографічний вісник», 1925, кн. 2); «Первісні тоноряди». («Первісне громадянство та його пережитки на Україні», 1926, вип. 3); «До вивчення побуту лірників» (Там само, 1928, вип. 2— 3); «З записок до ритміки українських народних пісень (амфібрахій)» (Там само, 1929, вип. 1). Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора та кількома медалями. П. у м. Москва. Кілька наукових творів К. вперше були опубл. у посмертних виданнях його вибраних праць, які вийшли в Москві 1971—73 та Києві 1985—86. Тв.: Избранные труды, т. 1—2. М., 1971—1973; Вибрані статті, ч. 1— 2. К., 1985—86. Літ.: Иваненко В.Г. Материалы к биографии К.В. Квитки. В кн.: Квитка К.В. Избранные труды, т. 2. М., 1973; Памяти К.В. Квитки: Сборник статей. М., 1983; Сторожук А. Климент Квітка (Людина—педагог—вчений). К., 1998; Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М.С. Грушевського (1924— 1930 рр.). К., 1999. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Квітка Климентій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
