КАШТЕЛЯН — назва сановного урядника в Короні Польській, який виконував адм.-госп., суд. і військ. функції в гродській окрузі — каштелянії (від лат. castellum — замок). У більш пізній період, зокрема після Люблінської унії 1569, так називали сановника, який мав місце в сенаті (див. Сенат у Речі Посполитій) і наділявся деякими повноваженнями у військ. сфері, насамперед щодо підтримання обороноздатності королів. замків. До компетенції К. входили: збір натуральних податків із військ.-службового нас., яке підлягало урядові замку; командування замковою залогою, а також рицарством каштелянії; розслідування злочинів, суд (у т. ч. особливий суд на торгу) і покарання злочинців. Йому підпорядковувалися ін. урядники каштелянії, зокрема, хорунжий, який мобілізовував воїнів (рицарів), і войський, який був заст. К. з військ. справ. Упродовж 14— 15 ст. повноваження К. були істотно обмежені: належну йому суд. владу поділили між старостою (див. Староство) та земським судом (з 1454); скоротилися його адм.-госп. функції, насамперед ті, що стосувалися держ. скарбу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАШТЕЛЯН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
