КАТАКОМБНА КУЛЬТУРНОІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ — група археологічних культур середнього бронзового віку (20— 17 ст. до н. е.). Її пам’ятки поширені в степовій і лісостеповій смузі від правобережжя Волги і Кавказу до Дніпра та пониззя Дунаю. Репрезентована численними могилами-курганами, в яких поховання влаштовані в катакомбах-підбоях, зроблених у стінах могильних ям. Небіжчики розміщені в зібганому або випростаному стані, переважно на правому боці чи спині. Супровідний інвентар: глиняний, зрідка дерев’яний посуд, знаряддя, прикраси, вохра, жаровні, в сх. регіонах — ще курушки та черепи і кінцівки бика й вівці. Відомі поодинокі поселення на низьких терасах, зрідка на горбах. Житла — напівземлянки (деякі з
132 КАТАКОМБНА
Д. Катамай.
кам’яною основою) та наземні, прямокутні чи овальні. Кераміка переважно плоскодонна, з ошатною шнуровою, гребінцевою та прокресленою орнаментацією, з лінійно-кутовими та заокругленими візерунками. Знайдені різноманітні бронз. знаряддя праці та зброя, прикраси з бронзи, срібла, кістки та фаянсу. Прикметні кам’яні молотки, зокрема з орнаментом, кременеві наконечники стріл і дротиків. Регіональними складовими К.к.-і.с. є: донец., харків.-воронезька, дніпровськоазовська, передкавказ. к-ри та інгульська культура. Її носії належали до індоіранської гілки індоєвропейців. Основою їхнього г-ва було рухливе скотарство, забезпечене колісним транспортом. К.к.-і.с. виникла внаслідок трансформації ямної культурноісторичної спільності, спричиненої до цього як внутр. розвитком,
молитовне поминання рад. влади під час богослужіння. Остаточно вона склалася 1927 після проголошення Декларації митрополита Сергія (див. також Сергій). К.ц. в Україні підлягала єпископам Павлу (Кратирову), Йоасафу (Попову), Григорію (Селецькому) та Варсонофію (Юрченку), а через них — митрополитові Ленінградському Йосифу (Петрових). У суворо конспіративній обстановці 1928 проведено мандрівний («кочующий») Помісний собор, в якому взяли участь понад 70 архієреїв. Організатором собору і його головою був єпископ Марк (Новосьолов). Собор ухвалив 29 канонів. У 1930-х рр. К.ц. зазнала переслідувань. 1937 відбувся Усть-Кутський собор Істинно правосл. церкви (нині м. Усть-Кут Іркутської обл., РФ); у ньому взяли участь 2 митрополити, 4 єпископи, 2 священики й
правдиві чутки про К.ц., а відповідні архіви в РФ закриті. Літ.: Иоанн Епископ, Илья Игумен. Тайный схимитрополит. М., 1991; Осипова И.И. «Сквозь огонь мучений и воду слез...» М., 1998. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАТАКОМБНА КУЛЬТУРНОІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
