КАНДИМ (Кандимов) Юнус, (04.09.1959—20.03.2005) — поет, перекладач, публіцист, літературознавець, історик. Н. в с. Аккурган (нині місто в Узбекистані). 1981 закінчив від-ня кримськотатар. мови і літ. Ташкентського пед. ін-ту. Член Спілки журналістів Узбекистану та Спілки журналістів СРСР (1986), Нац. спілки письменників України. Засл. діяч мист-в України (2000). Проходив службу в Радянській армії біля Жовтих Вод (1981—83), зацікавився укр. мовою та літ., історією укр.-кримськотатар. сусп.-культ. взаємин. 1881—89 — кореспондент, зав. відділу кримськотатар. газ. «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор», Ташкент). Діяльність у Криму: 1989—93 — кореспондент газет «Достлукъ» («Дружба»), «Янъы дунья» («Новий світ»), 1993—96 — голова Кримськотатар. фонду культури, 1996— 2001 — зав. відділом газети «Янъы дунья», 2001—05 — зав. ред.-видавничого від. Всеукр. інформаційно-культурного центру в Криму, викладач кафедри кримськотатар. і турец. філології Крим. інженерно-пед. ун-ту. Твори опубліковані в перекладах укр., рос., білорус., азерб., турец. та ін. мовами. Поетичній манері притаманна вишукана метафоричність, ліризм, влучність та несподіваність образних асоціацій, що є наслідуванням традицій сх. орнаментальності. У творчому доробку чільне місце належить поетичним інтерпретаціям і перекладам творів Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, М.Вороного, А.Кримського, П.Тичини, В.Сосюри, а також Дженгіза Дагджі та ін. поетів і прозаїків. 2002 на сцені Кримськотатар. академічного муз.-драм. театру була поставлена «Лісова пісня» Лесі Українки в його перекладі («Орман тюркюси»). У наук. та публіцистичних працях висвітлював кримськотатар. нац.-визвол. рух поч. 20 ст., діяльність І.Гаспринського, Н.Челебіджихана, А.Озенбашли, Е.Шем’ї-заде та ін. П. у м. Сімферополь. Тв.: Сен денъизге бенъзейсинъ: Шиирлер. Ташкент, 1988 [Ти на море схожа: Вірші]; 1917 сене. Курултай: о насыл олгъан эди. Бахчисарай, 1991 [1917 рік. Курултай: як це було]; Са-
79 КАНДИМ
Ю. Кандим.
Герб роду Кандиб.
80 КАНІВ
ры ань: Шиилер — Жовта мить. Вірші. М.—К., 1997; Умют йипи: Шиилер ве дестанлар. Сімферополь, 2001 [Нитка надії: Вірші та поеми]; Куреш мейданыны от басмаз… Сімферополь, 2002 [Не заросте травою поле бою…: Монографія про Н.Челебіджихана]; Джерела духовного єднання: Історія і сучасний стан українсько-кримськотатарських літературних зв’язків. «Літературна Україна», 2003, 13 листоп.; Окрушина сонця — Кунештен бир парча: Антологія кримськотатарської поезії ХIII—ХХ ст. К., 2003 (у співавт.); Молитва ластівок — Къарагъачлар дуасы: Антологія кримськотатарської прози ХIV—ХХ ст. К., 2005. Літ.: Первая научно-практическая конференция, посвященная памяти крымскотатарского поэта и переводчика Юнуса Кандыма (Сборник материалов). Симферополь, 2005. В.І Гуменюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАНДИМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
