КАМ’ЯНСЬКА УПРАВА — структурний відділ таємного Пд. т-ва (див. Декабристів рух в Україні). Створена у січ. 1822 за рішенням першого установчого з’їзду чл. Пд. т-ва в Києві. К.у.
(існували ще Тульчинська управа і Васильківська управа Пд. т-ва) підпорядковувалася центру або директорії, до останньої було обрано полковника П.Пестеля і ген.-ад’ютанта О.Юшневського. К.у. налічувала більше 10 осіб. Її очолювали відставний полковник В.Давидов і ген.-майор, князь С.Волконський, які, відповідно 1819 і 1820, стали членами «Союзу благоденства». Вони поділяли таємну частину програми Союзу про підготовку революц. перевороту в Російській імперії, який мав би сприяти якнайшвидшому введенню в Росії республіканського правління і знищення кріпосного права. Кам’янка стала центром управи, бо тут у маєтку своїх батьків на правах власника трьох економій з селами і кріпосними жив її керівник — полковник В.Давидов, який на той час пішов у відставку, мав будинок у Києві й тісні стосунки з військовими та заможними дворянськими родами в Україні й Санкт-Петербурзі (зокрема, мав родинні зв’язки з членами управи С.Волконським, В.Лихарєвим і братами Й.Поджіо та О.Поджіо). У своєму маєтку В.Давидов практикував моральні принципи програм масонських лож (див. Масонство) і декабризму — час від часу зменшував відробітки і податки; для селян влаштував лікарню. Князь С.Волконський, дружина якого М.Волконська (у дівоцтві — Раєвська) проживала неподалік Кам’янки в маєтку
Кам’янка. Пам’ятник декабристам. Скульптори М. Вронський і В. Чепелик, архітектор В. Гнєздилов. 1975.
Декабристи в Кам’янці. Картина роботи художника М. Дерегуса. 1975.
своїх батьків, служив командиром піхотного полку 2-ї армії. К.у. проводила зібрання з метою вироблення програми Пд. т-ва, редакції т. зв. конституції «Руська Правда». Тут обговорювалося і 1823 одноголосно було прийняте найрадикальніше рішення всієї орг-ції — підготовка повстання і знищення імператорської сім’ї. Управа самостійно здійснювала відбір нових членів орг-ції, в основному з числа військових, які поділяли вимоги програми Пд. т-ва (респ. правління, ліквідація монархії, кріпосного права, переділ поміщицької і общинної землі), були надійними і виявляли співчуття до бідних. За час діяльності Управи її керівники особисто прийняли до орг-ції по 4 нових кандидати. В.Давидову було доручено розгорнути справу орг-ції у пд. військових поселеннях. Командуючим воєнними поселеннями в Херсон. та Катеринослав. губерніях був генерал граф І.Вітт, він мав службове доручення вести «охоронний нагляд за південним краєм Росії». Дізнавшись про Управу, він направив до неї провокатора О.Бошняка, той через члена орг-ції підпоручика В.Лихарєва (до 1820 був ад’ютантом у І.Вітта), вступив до т-ва й почав перемовини про вступ у члени т-ва самого І.Вітта. В.Давидов на таку пропозицію зреагував негативно, але роздобута О.Бошняком інформація про орг-цію та її головних членів невдовзі була передана імп. Олександру І. 1821 Кам’янку відвідав висланий на пд. О.Пушкін (після гостин у В.Давидова він присвятив йому свої нові вірші; дещо пізніше все це стало приводом для направлення для нагляду за поетом в с. Михайловське О.Бошняка). Керівники К.у. не підтримали у вирішальний момент пропозиції О.Поджіо, що була передана їм листом через члена Управи підполковника О.Єнтальцева (він володів селом поблизу маєтку В.Давидова) звільнити П.Пестеля з-під арешту й виступити з 19-ю д-зією П.Пестеля та можливим контингентом військ від Васильківської управи на чолі з С.Муравйовим-Апостолом і захопити штаб 2-ї армії в Тульчині.
Підполковник О.Єнтальцев пропонував також іти з кінною артилер. ротою у військ. поселення. Однак заарештований П.Пестель, зустрівшись з кн. С.Волконським, передав інформацію про донос капітана А.Майбороди, дав наказ заховати «Руську Правду» і висловив думку про недоцільність піднімати війська на повстання без згоди Пн. т-ва. Основні відомості про діяльність К.у. — це матеріали слідчої справи по ній та ціла низка доносів, а також спогади її членів і близьких до них людей. Документи самої К.у. були знищені після арешту Пестеля і поразки повстання 26(14) грудня 1825 в С.-Петербурзі. За наказом імп. Миколи I від 6 січ. 1826 (25 груд. 1825 за ст. ст.) члени К.у. були заарештовані й доправлені в столицю. Дж.: Записки Сергея Григорьевича Волконского (декабриста). СПб., 1902; Восстание декабристов: Документы и материалы, т. 4, 8. М., 1925; Сыроечковский Б. Записка Бошняка. «Красный Архив», 1925, т. 2 (9); Декабристи на Україні. Х., 1926; Восстание декабристов: Документы и материалы, т. 9—13. М., 1950—1975. Літ.: Семевский В.И. Политические и общественные идеи декабристов. СПб., 1909; Лисенко М. Декабристський рух на Україні. К., 1954; Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1—2. М., 1955; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Казмірчук Г., Латиш Ю. Українське декабристознавство. К., 2002. І.І. Глизь.
Кам’янське городище. Кераміка та вироби з бронзи, заліза і каменю, знайдені під час розкопок.
Румунії), Ольвії; фрагменти амфор, скляних речей; прикраси із бронзи, каменю, золота. Виявлено залишки садиб з каркасними, напівземлянковими та наземними житловими спорудами, госп. ямами, бронзоливарні майстерні та майстерні з обробки кістки та рогу, кузні. Крім примітивного ремесла та домашнього вир-ва, мешканці К.г. займалися землеробством та скотарством. На думку науковців, виникнення цього поселення на місці зимовищ кочових скіфів пов’язане з процесом переходу тогочасних мешканців тамтешніх земель до осілості. Пізніше це городище відігравало роль екон. центру степового Надчорномор’я, де концентрувалися торгові зв’язки Степової Скіфії з її сусідами, в першу чергу — з грец. містами Пн. Причорномор’я. Проіснувало до кін. 4 ст. до н. е. Н.О. Гаврилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНСЬКА УПРАВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
