КАМ’ЯНЕЦЬ — назва до 1795 м. Кам’янець-Подільський. «КАМ’ЯНЕЦЬ», Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» (від 1977 до 1998 — Державний історико-архітектурний заповідник; його складову —
54 КАМ’ЯНЕЦЬКА
торію від єпархіального давньосховища, заснованого 1890. Музейні експозиції (відділи етнографії, художній, археології; виставки) розміщені в кількох будівлях на тер. Старого міста та фортеці. Частина тер. заповідника номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «Культурний ландшафт каньйону в м. Кам’янець-Подільський». За унікальним поєднанням ландшафту та архітектури заповідник «Кам’янець» не має собі подібних ні в Україні, ні за її межами. Літ.: Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог 1983—1986, т. 4. К., 1986; Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам’янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії. Найдавніша урбаністична структура і фортифікації. «Пам’ятки України: історія та культура», 1999, № 4; Фенцур В.В. Національний заповідник «Кам’янець»: Сьогодення і перспективи. Кам’янець-Подільський, 2004; Пламеницька О. Кам’янець-Подільський. В кн.: Малі історичні міста України. К., 2004; Її ж. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. Кам’янецьПодільський, 2005; Винокур І.С., Петров М.Б. Про час виникнення Кам’янця: погляди дослідників (http://tovtry.forest.ru/ua/history/ statti/vynokur.html). Д.Я. Вортман, Р.І. Бондаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
