КАЛАЙДОВИЧ Костянтин Федорович (30(19).05.1792—01.05 (19.04). 1832) — історик, археограф, мовознавець. Н. в м. Єлець (нині місто Липецької обл., РФ). Закінчив з відзнакою Моск. ун-т (1810), здобув учений ст. канд. словесних наук. Під час Війни 1812 добровольцем вступив до
Моск. ополчення, брав участь у боях. Після війни займався приватною викладацькою практикою. Водночас друкував статті, присвячені пам’яткам давньої писемності. За рекомендацією М.Бантиш-Каменського, від 1817 — контркоректор, а згодом — гол. наглядач Комісії друкування держ. грамот і договорів. Входив до гуртка відомих археографів, архівістів та істориків, ств. міністром закордонних справ Росії М.Румянцевим (т. зв. Румянцевський гурток). Брав участь в археогр. експедиціях. Відшукав десятки стародавніх рукописів. Започаткував наук. дослідження давньорус. фольклористики, розробив нові принципи відтворення та публікації текстів істор. джерел. Опублікував «Сборник Кирши Данилова» (1818), Судебники 1497 і 1550 (1819), тв. Кирила Туровського, Даниїла Заточника, київ. митрополита Никифора I, Кирила Новгородця (зб. «Памятники российской словесности XII века», 1821), збірники «Иоанн, Болгарский экзарх» (1824), «Софийский временник» (1826—34), «Святославов Изборник 1073» (1880). Автор дослідження мови «Слова о полку Ігоревім». П. у м. Москва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛАЙДОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
