ЙОСИФ НЕЛЮБОВИЧ-ТУКАЛЬСЬКИЙ (світське ім’я невід.; р.н. невід. — 05.08.1675) — київ. митрополит (1663—75). Н. в сім’ї правосл. шляхтича з Пінщини. Архімандрит Лещинського монастиря в Білорусі. 1657—61 — архімандрит Віленського Святого Духа монастиря. 1661 поставлений митрополитом Діонісієм (Балабаном) єпископом Могильовським, Мстиславським і Оршанським. Після смерті Діонісія (Балабана) ч. духовенства на соборі в Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський; 9—19 жовт. 1663) обрала Й.Н.-Т. київ. митрополитом. Одночасно на митрополичу кафедру претендував А.Винницький, якого підтримував польс. король Ян II Казимир Ваза. Проте наступного року король визнав обрання Й.Н.-Т. й наказав йому підтримувати правобереж. гетьмана
658 ЙОСИФИНСЬКА
А.Ф. Йоффе.
П.Тетерю. Але коли на Правобережній Україні розгорнувся повстанський рух проти П.Тетері, митрополит з відома останнього був заарештований і посаджений до в’язниці в м. Марієнбург (нині м. Мальборк, Польща). Звільнений з ув’язнення 1665 за сприяння П.Дорошенка й переїхав до його резиденції в м. Чигирин. Після визнання П.Дорошенком протекторату Османської імперії Й.Н.-Т. 1668 одержав благословення від константиноп. патріарха Мефодія (див. Константинопольський патріархат). Підтримував політику П.Дорошенка. Одночасно з митрополитством Й.Н.-Т. місцеблюстителями київ. митрополичої каф-ри на Лівобережній Україні були: 1661— 68 — ніжин. протопоп Мефодій Филимонович, 1670—85 — Лазар (Баранович). Орієнтація правосл. ієрархії на ті чи ін. політ. кола козацької старшини сприяла підпорядкуванню укр. правосл. церкви Московському патріархату, що остаточно відбулося за митрополита Гедеона (СвятополкаЧетвертинського). П. у м. Чигирин. Перепохований у Спасо-Преображенському соборі Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Літ.: Эйнгорн В. Очерки из истории Малороссии в XVII в.: Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М., 1899; Лисенко І. Митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський. «Київська старовина», 1994, № 6; Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви, т. 2. К., 1998. О.М. Дзюба.
даткового законодавства Австрійс. д-ви, в т. ч. Галичини, приєднаної згідно з умовами 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), врегулювання земельних відносин та податкової системи. По кожному населеному пункту окремо Й.м. містила: книгу поземельного прибутку (метрикальну книгу) — осн. документ земельного кадастру, де фіксувалися дані про власника, площу, категорію, прибутковість та ін. відомості про земельні угіддя; штокінвентар (госп. опис поміщицького маєтку) та ін. документи. Використовувалася під час розгляду спорів, пов’язаних із землеволодінням. Й.м. відбиває тогочасний розвиток сусп. відносин, с.-г. і пром. вир-ва, екон. розвиток регіону загалом у кін. 18 ст. На основі Й.м. створено Францисканську метрику — пізніший земельний кадастр Галичини (1819—20). Документи Й.м. зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Літ.: Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики — перші поземельні кадастри Галичини. К., 1965. С.В. Максимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЙОСИФ НЕЛЮБОВИЧ-ТУКАЛЬСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
