ЙОСИФ III Русин (світські ім’я та прізв. невід.; р.н. невід. — 1534) — київ. митрополит (1522— 34; див. Київська митрополія). Походження невід. Був полоцьким архієпископом (1516—22). По смерті свого попередника Йосифа II Солтана хіротонізований на митрополита. Боровся проти права патронату світської влади над правосл. церквою. Успішно розв’язав конфлікт, який виник через незаконне поставлення королем Сигізмундом I Старим митрополичим намісником у Галичині правосл. шляхтича Яцька Гдашицького (у чернецтві — Ісаакія). Виявивши гнучкість і такт, Й. III добився визнання останнім своєї влади (1526) і розриву з львів. катол. архієпископом Бернардом, що сприяло успішній протидії експансії католицизму в Галичині. Спираючись на підтримку правосл. еліти Великого князівства Литовського, в першу чергу кн. К.Острозького, будував храми й монастирі. Ще за свого життя Й. III, очевидно через хворобу, передав управління київ. митрополією єпископові Луцькому і Острозькому Макарію (1534; див. Макарій II), який згодом став київ. митрополитом (1535). Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994; Макарий (Булгаков). История Русской Церкви, кн. 5. М., 1996. Ю.А. Мицик.
657 ЙОСИФ
Йосиф II.
Йосиф Нелюбович-Тукальський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЙОСИФ III» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
