ІСТОМІН Володимир Іванович (1809, за ін. даними, 1807 або 1811 — 19(07).03.1855) — моряк, військовик, фортифікатор. Нагороджений знаком Військ. ордена (1827), кавалер орденів св. Анни 3-го (1830) і 2-го (1846) ступенів, св. Володимира 4-го (1837) і 3-го (1852) класів, св. Станіслава 2-го ст. (1843), св. Георгія 3-го класу (1854). З дворян Естляндської губ. Н. в Псковській губ. 23(11) берез. 1823 вступив до Мор. кадетського корпусу. 12 черв. (31 трав.) 1824 став гардемарином. Служив під начальством М.Лазарєва. Брав участь у середземномор. поході та блокаді протоки Дарданелли в ескадрі графа Л.Гейдена. 1827 за хоробрість у Наваринській битві, що відбулася 20(08) жовт. 1827 в бухті п-ова Пелопоннес, присвоєно 1-й офіцерський чин (мічмана). 1830 повернувся на Балтику. 1833 отримав звання лейтенанта. 1835 переведений на Чорномор. флот. Від 1840 — капітанлейтенант. Протягом 1845—50 перебував у розпорядженні царського намісника на Кавказі М.Воронцова, воював проти горців. Від 1847 — капітан 2-го рангу, 1849 — капітан 1-го рангу, 1850 призначений командиром 120-гарматного лінійного корабля «Париж» та 35-го флотського екіпажу. Герой Кримської війни 1853— 1856. Під орудою П.Нахімова вдало діяв у Синопській битві 30(18) листоп. 1853, після чого удостоєний чину контр-адмірала. Один із організаторів Севастопольської оборони 1854—1855: очолював Пн. укріплення (коли там команду взяв В.Корнілов, перейшов при ньому на посаду нач. штабу), а потім — 4-ту оборонну дистанцію, керував захистом Малахового кургану й більшості по-
стів Корабельної сторони Севастополя. Уславився надзвичайною витримкою, феноменальною відвагою, зазнав поранень і контузії. Загинув на шляху зі споруджуваного Камчатського редуту до Корніловського бастіону. Похований на міськ. пагорбі, біля могил М.Лазарєва та В.Корнілова (у склепі закладеного 1854 і збудованого 1888 севастопольського Володимирського собору). Влітку 1855 тут був похоронений також П.Нахімов. Літ.: Материалы для истории Крымской войны и обороны Севастополя, вып. 1—2. СПб., 1871; Контрадмирал Истомин. «Русский архив», 1877, кн. 1; С.Ф.О.[Огородников С.Ф.] Истомин 2-й. В кн.: Энциклопедия военных и морских наук, т. 3. СПб., 1888; Общий морской список, ч. 10. СПб., 1898; Истомин 2-й, Владимир Иванович. В кн.: Военная энциклопедия, [т. 2]. СПб., 1913; Сидорченко В.Ф. Истомин. В кн.: Морской энциклопедический словарь, т. 1. Л., 1991; Адмиралы Российского флота. М., 1995. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Істомін Володимир Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
