ІОАНН ХХІІІ (Joannes ХХIII; світське ім’я — Анджело-Джузеппе Ронкалли (Angelo Giuseppe Roncalli); 23.11.1881—03.06.1963) — рим. папа (з 28 жовт. 1958). Н. в м-ку Сотто іль Монте в пров. Бергамо (Італія). Філос.-теологічну освіту здобував у духовних семінаріях Бергамо й Рима. 1904 прийняв сан священика. Духовну кар’єру почав 1905, поєднуючи посаду особистого секретаря єпископа Бергамо з викладанням теологічних дисциплін у семінарії. Під час Першої світової війни, перебуваючи в лавах італ. армії, служив санітаром, згодом — капеланом. Від 1920 керував папською місійною орг-цією та викладав у духовній семінарії в Римі. Після висвячення на єпископа (1925) перейшов на дипломатичну службу. 1925—34 виконував обов’язки особистого посланця рим. папи при монаршому дворі Болгарії, 1934—44 — при урядах Туреччини і Греції. 1944 призначений апостольським нунцієм у Франції. 1953 іменований кардиналом і патріархом Венеції. 11 жовтн. — 8 груд. 1962 провів 1шу сесію II Ватиканського собору (1962—65). Сформулював сучасне соціальне вчення катол. церкви, вказав на конкретні засоби досягнення миру, площини можливої співпраці між католиками і представниками ін. віросповідань, а також атеїстами. Проявом і початком втілення екуменізму (див. Екуменічний рух) стало запрошення на собор оглядачів від православних (див. Православ’я) і протестантських (див. Протестантизм) церков, у т. ч. РПЦ
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІОАНН ХХІІІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
